Біля Чорткова віднайшли масове поховання розстріляних гестапівцями націоналістів. ФОТО

Працівники меморіально-пошукового підприємства "Доля" при Львівській обласній раді спільно з представниками історико-пошукового товариства "Патріот" провели масштабні розвідувальні роботи з виявлення масового поховання розстріляних гестапівцями 27 листопада 1942 року українців – членів ОУН та їх симпатиків.

Про приблизне місце поховання жертв гестапівського терору на території Ягільницької сільради Чортківського району Тернопільської області  пошуковців повідомили мешканці Чорткова, передає "Чортків Online".

Усі фото: chortkiv.online

Як зазначив у коментарях заступник директора КП ЛОР "Доля" з пошукової роботи Володимир Харчук, точного місця могили не знав ніхто. Усе ж, пошуковцям вдалося його віднайти у полі неподалік села Ягільниця.

 

Розкопки розпочали 3 жовтня, а вже на другий день пошуковці приступили до ексгумації й ексгумували 33 людських останки. "За деякою інформацією їх тут має бути 52", – зазначив Володимир Харчук.

 

З артефактів у розкопі віднайшли натільні медальйони із зображенням Божої Матері та написами церковнослов’янською мовою, залишки паперових сторінок молитовників, на яких також проглядаються слова кириличним шрифтом, а також ґудзики, гільзи від патронів, гребінці, підошви взуття тощо.

 

На сьогодні працівники меморіально-пошукового підприємства "Доля" продовжують роботи з ексгумації людських останків в околицях села Ягільниця на Тернопільщині.

 

ДОВІДКА:

Масовий розстріл заручників під Ягільницею 27 листопада нацисти здійснили як акт помсти за те, що 21 листопада член Проводу ОУН Дмитро Маївський під час облави у Львові застрелив офіцера СС Герхарда Шарффа.

За даними офіційного видання Проводу ОУН "Ідя і Чин", серед страчених були як члени ОУН, так і позаорганізаційні українці:

  1. о. Витвицький Павло священик
  2. Сатурський Степан солтис
  3. Мельничук Василь магістр права
  4. Сельський Роман інженер
  5. Сорук Микола
  6. Содорук Володимир
  7. Сливка Юра
  8. Магера Богдан учитель
  9. др. Коссак Олекса адвокат
  10. Ліцовський Богдан
  11. Тихович Володимир
  12. Тулівський Степан
  13. Парасюк Михайло
  14. Григорович Дмитро, учитель
  15. Левнцький Володимир
  16. Юрах Василь, урядник
  17. Закшевський Стах, учитель
  18. Кушнірик Петро, рільник
  19. Миськів Іван
  20. Станиславів Михайло, директор друкарні
  21. Копач Михайло, складач
  22. Ходорівський Михайло, складач
  23. Пришлюга Іван, складач
  24. Бідованець Теодор, купець
  25. Печерський Михайло, секретар громади
  26. Ревуцький Осип, рільник
  27. Ревуцький Микола, учитель
  28. Терлицький Микола, рільник
  29. Бабак Іван, крамар
  30. Змисловий Петро, рільник
  31. Кобелецький Іван, рільник
  32. Гамаровський Микола, рільник
  33. Патик Михайло, рільник
  34. Мельникович Осип, солтис
  35. Мельникович Михайло, рільник
  36. Сілецький Михайло, рільник
  37. Жовнірчук Микола, рільник
  38. Чайка Осип, солтис
  39. Немерівський Осип, рільник
  40. Магур Василь, рільник
  41. Борис Іван, рільник
  42. Васишак Іван, купець
  43. Гаргас Ілько, крамар
  44. Шопт Михайло, рільник
  45. Бурко Михайло, рільник
  46. Сорока Петро, секретар громади
  47. Борис Степан, солтис
  48. Номерівський Степан, рільник
  49. Панчишин Юрій, дяк
  50. Гірняк, робітник
  51. Мудрий Володимир, урядник
  52. Петель Василь, інженер.

«Не Арґус, ні Гелена, ні Марія Маґдалена»: вибираємо та їмо сир по-середньовічному

Середньовічна кухня – це не лише екстравагантні страви на кшталт павича, міног чи лебедя у соусі з власної крові. Якими б дивними не видавались нам інколи люди середньовіччя, їх меню не надто відрізнялось від нашого. Пропонуємо вам уривок, де історикиня й авторка книги «Від бобра до фазана: їжа західноєвропейського Середньовіччя» Стефанія Демчук розповідає про шлях на середньовічний стіл сиру, без якого і сьогодні ми не можемо уявити свою повсякденність

«Польська» ідентичність і російське самодержавство

У перші десятиліття ХІХ століття Санкт-Петербург негласно визнавав польський характер Правобережної України, як і всіх інших територій, анексованих у Речі Посполитої. Чиновники найвищого рангу навіть використовували відповідну термінологію на кшталт: "польські губернії" чи "польські землі", причому як в усному мовленні, так і в офіційному діловодстві. Після Листопадового повстання 1831 – 1832 років ситуація кардинально змінилася: російське самодержавство розпочало тотальний наступ на "польську" ідентичність. Комплекс заходів, до якого протягом наступних десятиліть вдалася російська влада, без перебільшення, можна назвати репресіями в економічній, релігійній і гуманітарній сферах. Йдеться про русифікацію польської культури, переслідування католицької церкви, політичний тиск, заборону освіти рідною мовою, декласацію та асиміляцію шляхти.

«Чорна неділя» села Клюськ. Без білих плям

Велика трагічна історія України часів Другої світової війни складається з маленьких трагедій сіл, селищ, містечок. Без втрати невинних людських життів на території Волині не обійшлось в жодному з населених пунктів. Не оминула трагедія і невеличке мальовниче село Клюськ, розташоване в 20-ти кілометрах від Ковеля.

Легенда про «Оржівську операцію»: як Внутрішні війська НКВД випадково вбили «Клима Савура»

Читаючи документи, складається враження, що Оржівська операція за масштабами була чимось подібним до «битви за Берлін». Очевидно, чекістам не хотілося в «переможному угарі» відставати від Червоної армії і банальну випадкову ліквідацію «Савура» розцяцькували, як масштабну операцію із задіянням особисто вищого командування держбезпеки УРСР.