Площа Валерія Марченка. У Києві перейменували чергову частину комуністичних назв. СПИСОК

12 жовтня на пленарному засідання Київська міська рада перейменувала 10 наявних вулиць, 2 провулки, 1 шосе і 1 площу та дала назви 39 новим вулицям.

Про це повідомляє прес-служба Київради. Перейменовано:

1) вул. Красноводську на вул. Хотинську у Подільському районі;
2) вул. Дніпродзержинську на вул. Кам’янську у Дарницькому районі;
3) вул. Миколи Лебедєва на вул. Юрія Поправки у Дніпровському районі
4) вул. Ярослава Галана на вул. Августина Волошина  у Солом'янському районі;
5) вул. Дніпропетровську на вул. Новокодацьку  у Солом'янському районі;
6) вул. Краснодонську на вул. Кучмин Яр  у Солом'янському районі;
7) вул. Лебедєва-Кумача на вул. Миколи Голего у Солом'янському районі;
8) вул. Соціалістичну на вул. Левка Мацієвича  у Солом'янському районі;
9) вул.Тимофія Шамрила на вул.Парково-Сирецьку у Шевченківському районі;
10) вул. Ежена Потьє на вул. Антона Цедіка  у Шевченківському районі.

Окрім того, нову назву — провулок Бориса Шахліна — отримав провулок Горького в Голосіївському районі. Дніпропетровське шосе перейменували на Дніпровське шосе, площу Інтернаціональну на площу на честь дисидента Валерія Марченка, а провулку Краснодонському дали історичну назву — пров. Кучмин Яр.

Усі перейменування пройшли громадські обговоревання на єдиному веб-порталі територіальної громади у спеціальній рубриці Е-МІСТО.

Окрім того, визначено назви для 39 нових вулиць. 24  з них розташовані в Голосіївському районі Києва. Вони отримали імена Назарія Яремчука, Остапа Вересая, Бориса Матюшенка, Олександра Удовиченка, Сергія Шелухіна, Григорія Голоскевича, Феодосія Печерського тощо. Ще 15 нових вулиць розташовуються у Деснянському районі. Їм присвоєно імена Михайла Білинського, Василя Біднова, Родини Вороних, Ярослави Стецько, Григорія Косинки, Леся Танюка, Євгена Плужника, Іси Мунаєва тощо.

Країна Газарія. Коли Чорне море було італійським

Найдавнішою європейською картою, дату виготовлення якої ми знаємо достеменно, вважають портолан П'єтро Весконті 1311 року. І на ньому, разом з рідною для картографа Італією, зображена й Україна – точніше північне узбережжя Чорного моря із Кримом.

"Бруд війни. Солдати на полі бою у Другій світовій". Уривок із книжки Мері Луїзи Робертс

Американська історикиня Мері Луїза Робертс пропонує інший погляд на Другу світову, зосереджуючись не на описі стратегій і битв, а на "соматичній історії" фронту — історії людського тіла. На основі мемуарів та свідчень учасників боїв у Нормандії, Апеннінах та Арденнах вона простежила, як тіло солдата водночас ставало і головним інструментом війни, і її найвразливішою жертвою.

Кіндрат Полуведько. Арешт у Харкові як відлуння гучного вбивства у Роттердамі

Після кількох бесід із чекістами Афанасій Іващенко став агентом на псевдо "Вчитель" і погодився ввести свого "товариша по партії" Павла Полуведька в коло керівних діячів закордонного центру УПСР у Празі. Для виведення за кордон їм придумали відповідну "легенду". Оскільки слідство за справою Кіндрата Полуведька завершилося і йому "світило" так само 5 років заслання у віддалених регіонах срср, перед друзями й колегами наочно продемонстрували сцену його відправлення до місця відбування покарання.

Пужники. У пошуках правди

Села Пужники, що на Тернопільщині, ви не знайдете на карті України. І проблема не в тому, що топографи забули про нього, чи воно занадто маленьке, щоб бути нанесеним. Його більше не існує, як і багато сіл, що зникли під час та після Другої світової війни. Однак минулого року село знову "з'явилося", щоправда, на шпальтах польських та українських видань. Що сталося у Пужниках у 1945-му? Який стосунок мають до цього УПА, "істрєбітєльні батальйони" та НКВД? Та, зрештою, коли воно перестало існувати?