У Києві відкрилася виставка про історію біженця від нацизму — в’язня ГУЛАГу

У Національному музеї історії України 6 листопада відкрилася виставка “ГУЛАГ: про що мовчав мій дідусь”, що висвітлює персональну історію в’язня ГУЛАГу Гельмута Вейса: його подорож із нацистської Німеччини до Радянського Союзу, досвід ув’язнення у сталінських таборах і життя після них.

"Важливо, що ми представляємо цю виставку саме зараз в Україні. В ці дні, коли ми згадуємо про 80-ті роковини великого терору, який забрав життя сотні тисяч, мільйони життів, одною з арен якого власне й була Україна. Дуже важливо, що цю виставку ми відкриваємо саме сьогодні, напередодні 7 листопада — століття Жовтневого більшовицького перевороту. Виставка "ГУЛАГ: про що мовчав мій дідусь" розповідає про історію бурхливого ХХ століття через призму історії однієї людини", зазначив голова Українського інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович під час відкриття виставки, додавши, що попри персоналізацію, це історія не лише однієї окремої людини, але й трагічна історія мільйонів інших.

 

Він також пояснив, що завдяки старанням російської пропагандистської машини ідеї комунізму подаються в позитивному світлі, а трагічні наслідки впровадження цієї ідеології навмисне замовчуються. Проте історії таких людей як Гельмут Вейс є свідченням краху цих ідей.      

"На жаль і сьогодні в окремих країнах досі панують "рожеві" уявлення про комунізм, як про хорошу ідеологію, яка закликала до загальної рівності і грішила певними "перегибами" на місцях. Ми бачимо, як в ці дні, завдяки старанням російської пропаганди з'являється тема епохальності подій 1917 року. Підкреслюється, наскільки це була значуща і позитивна подія для всього світу. Історія таких людей, як Гельмут Вайс, які свого часу повірили у привабливість комуністичної ідеї і постраждали через цю віру, - це дуже хороше застереження і нам, сучасним поколінням", пояснив Володимир В'ятрович.  

У свою чергу, присутній на відкритті син головного героя виставки, Юрій Вейс  подякував організаторам за плідну роботу. В знак подяки, пан Вейс зіграв на фортепіано кілька композицій, які на його думку передають емоційну суть виставки.

 

"Ця виставка унікальна. В її основі трагічна сімейна історія. Дуже дякую організаторам", відзначив Юрій Вейс.  

Гельмут Вейс був одним із мільйонів людей, котрі повірили у комунізм. У зв’язку з цим, він проміняв рідну Німеччину на Радянський Союз. Однак, незабаром усвідомив, що ідеальна держава робітників та селян виявилася репресивним тоталітарним режимом. Та було занадто пізно.

У листопаді 1937 року Гельмута заарештували за обвинуваченням у контрреволюційній діяльності й засудили до десяти років примусової праці. Наступні двадцять років він провів у ГУЛАГу – радянській системі таборів – спочатку як в’язень, а потім як "вічний виселенець".

 

На виставці представлено 17 стендів, де йдеться про те, як Гельмут опинився у КАРЛАГу величезному табірному комплексі у степах Казахстану. Про зустріч з майбутньою дружиною, яка також відбувала покарання за обвинуваченням у антирадянській пропаганді. А також, про народження сина та виїзд з Казахстану у пошуках кращого майбутнього.

Організатори виставки: Український інститут національної пам'яті, Центр досліджень Голокосту та релігійних меншин (м. Осло, Норвегія), Український центр вивчення історії Голокосту, Національний музей історії України.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.