У Києві відкрилася виставка про історію біженця від нацизму — в’язня ГУЛАГу

У Національному музеї історії України 6 листопада відкрилася виставка “ГУЛАГ: про що мовчав мій дідусь”, що висвітлює персональну історію в’язня ГУЛАГу Гельмута Вейса: його подорож із нацистської Німеччини до Радянського Союзу, досвід ув’язнення у сталінських таборах і життя після них.

"Важливо, що ми представляємо цю виставку саме зараз в Україні. В ці дні, коли ми згадуємо про 80-ті роковини великого терору, який забрав життя сотні тисяч, мільйони життів, одною з арен якого власне й була Україна. Дуже важливо, що цю виставку ми відкриваємо саме сьогодні, напередодні 7 листопада — століття Жовтневого більшовицького перевороту. Виставка "ГУЛАГ: про що мовчав мій дідусь" розповідає про історію бурхливого ХХ століття через призму історії однієї людини", зазначив голова Українського інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович під час відкриття виставки, додавши, що попри персоналізацію, це історія не лише однієї окремої людини, але й трагічна історія мільйонів інших.

 

Він також пояснив, що завдяки старанням російської пропагандистської машини ідеї комунізму подаються в позитивному світлі, а трагічні наслідки впровадження цієї ідеології навмисне замовчуються. Проте історії таких людей як Гельмут Вейс є свідченням краху цих ідей.      

"На жаль і сьогодні в окремих країнах досі панують "рожеві" уявлення про комунізм, як про хорошу ідеологію, яка закликала до загальної рівності і грішила певними "перегибами" на місцях. Ми бачимо, як в ці дні, завдяки старанням російської пропаганди з'являється тема епохальності подій 1917 року. Підкреслюється, наскільки це була значуща і позитивна подія для всього світу. Історія таких людей, як Гельмут Вайс, які свого часу повірили у привабливість комуністичної ідеї і постраждали через цю віру, - це дуже хороше застереження і нам, сучасним поколінням", пояснив Володимир В'ятрович.  

У свою чергу, присутній на відкритті син головного героя виставки, Юрій Вейс  подякував організаторам за плідну роботу. В знак подяки, пан Вейс зіграв на фортепіано кілька композицій, які на його думку передають емоційну суть виставки.

 

"Ця виставка унікальна. В її основі трагічна сімейна історія. Дуже дякую організаторам", відзначив Юрій Вейс.  

Гельмут Вейс був одним із мільйонів людей, котрі повірили у комунізм. У зв’язку з цим, він проміняв рідну Німеччину на Радянський Союз. Однак, незабаром усвідомив, що ідеальна держава робітників та селян виявилася репресивним тоталітарним режимом. Та було занадто пізно.

У листопаді 1937 року Гельмута заарештували за обвинуваченням у контрреволюційній діяльності й засудили до десяти років примусової праці. Наступні двадцять років він провів у ГУЛАГу – радянській системі таборів – спочатку як в’язень, а потім як "вічний виселенець".

 

На виставці представлено 17 стендів, де йдеться про те, як Гельмут опинився у КАРЛАГу величезному табірному комплексі у степах Казахстану. Про зустріч з майбутньою дружиною, яка також відбувала покарання за обвинуваченням у антирадянській пропаганді. А також, про народження сина та виїзд з Казахстану у пошуках кращого майбутнього.

Організатори виставки: Український інститут національної пам'яті, Центр досліджень Голокосту та релігійних меншин (м. Осло, Норвегія), Український центр вивчення історії Голокосту, Національний музей історії України.

Заборонений Улас Самчук

Під час президенства Віктора Януковича твори Уласа Самчука виключили з обов'язкової шкільної програми, а у 2021-му за позовом Андрія Портнова Окружний адміністративний суд Києва заборонив проводити офіційні пам'ятні заходи на честь письменника. Витоки таких дій антиукраїнських сил криються ще в рішеннях кдб срср і минулих вказівках із москви. Тоді здійснювалася спецоперація з перешкоджання висуненню письменника на Нобелівську премію.

Персональні повідомлення про відзначення повстанців нагородами УПА

В УПА та збройному підпіллі ОУН, що підпорядковувалися УГВР упродовж 40-х – 50-х рр. ХХ століття діяла цілісна система нагород. Персональні повідомлення про відзначення повстанців під час активної збройної боротьби зазвичай були усними, про що знаходимо інформації як у спогадах, так і в архівних кримінальних справах колишніх вояків. Проте, до нашого часу також дійшли документи, які підтверджують існування друковано-письмових персональних повідомлень про відзначення.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.