Вічний вогонь у столичному парку Слави залили цементом. ФОТО

У ніч із 6 на 7 листопада невідомі залили цементним розчином Вічний вогонь у Києві.

Повідомлення про наругу над Вічним вогнем у парку Вічної слави надійшло в поліцію сьгодні вранці, передає офіційний інтернет-портал Київської міської державної адмінстрації

Поліцейські, які прибули на місце, виявили вісім відер із залишками цементу, розкиданих навколо Вічного вогню. 

Фото: Еспресо TV.

"Подібні акти вандалізму – ганебний приклад неповаги до історії та пам’яті героїв. Впевнений, що вандалам не уникнути відповідальності. Ми сподіваємось, що правоохоронці оперативно встановлять осіб, які це зробили. І всі міські служби, які будуть потрібні, сприятимуть цьому, а записи з камер відеонагляду допоможуть встановити особи злочинців", – заявив заступник голови КМДА Олексій Резніков.

Зараз правоохоронці з’ясовують усі обставини інциденту. На місці працює слідчо-оперативна група Національної поліції, кінологи та газова служба.

У секторі «проблем ідеологічної боротьби»: історики та «перебудова»

Нині це Інститут історії України, а тоді слова "Україна" в назві інституту не було. Навіть у цьому в СРСР вбачали небезпеку. Всі спілкувалися російською, лише в одному відділі, де вивчали козаччину, українською. А аспірант Діма Табачник (який потім двічі у Януковича був міністром), ідучи до курилки повз цей відділ, казав: "Цвірінькають там цією українською"

Бабин Яр: гібридні контексти Сергія Лозниці

Мабуть, головною зіркою антиукраїнського шабашу, влаштованого цього року Меморіальним центром Голокосту «Бабин Яр» на багатостраждальних кістках його жертв, став кінорежисер Сергій Лозниця зі своїм фільмом «Бабин Яр. Контекст».

Валєр Бондар. Харківський літмузей. Середовище дев'яностих

Валєр Бондарь – «гуру і навчитель» Сергія Жадана, митець, який об'єднував творчу еліту не тільки в Харкові. Саме у майстерні Бондаря в ЛітМузеї виникло українське середовище неформалів ранніх 1990-х. Його рукою з кінця вісімдесятих – початку дев’яностих карбувалась в харківському просторі графіка перших кроків боротьби за самостійну, стильну і самодостатню Україну. І у дев’яності довкола Бондаря в Харківському ЛітМузеї сформувалося вільне від радянських кліше і провінційних комплексів мистецьке середовище

«…з крісом у руках, з пером чи живим словом» спадщина Євгена Побігущого

За життя Є. Побігущого-Рена його дописи в еміграційній пресі, передмови до окремих військознавчих студій, відгуки й рецензії на видання українською й чужими мовами, спогади, завуальовані псевдом «Євген Беркут», а виступи і вибрані доповіді – й поготів, ніколи не були зібрані під однією обкладинкою. З огляду на це у рік 120-ліття Є. Побігущого-Рена настав найвищий час подати сучасному українському читачеві його вибрані публікації, рукописи, виступи і листування.