"Залізна завіса" відкрита: розпочато розслідування комуністичних злочинів

13 грудня у Празі орган досудового слідства Баварської держави у Мюнхені (LKA München) розпочав розслідування за фактами вбивств німецьких громадян на "Залізній завісі" у колишній Чехословаччині.

Відповідну заяву про злочин було подано Європейською платформою пам’яті та сумління у серпні 2016 року разом з Генеральним прокурором ФРН, повідомили "Історичній правді" в Українському інституті національної пам'яті.

Вперше Німеччина розслідує факти вбивств власних громадян за кордоном у часи комунізму, і так само вперше розслідування, яке стосується комуністичних високопосадовців колишньої Чехословаччини, проводиться іншою країною.

У серпні 2016 році Європейська платформа пам’яті та сумління спільно з Генеральним прокурором ФРН подала заяву про злочин щодо п’яти епізодів, які стосуються вбивств німецьких громадян на кордоні Чехословаччини із Федеративною Республікою Німеччина та Австрією у часи комунізму.

Пізніше німецький федеральний суд вирішив, що розслідування має здійснювати влада Баварії. За останніми даними слідство проводитиме Орган досудового слідства Баварської держави у Мюнхені (Landeskriminalamt in München).

Платформі вдалося встановити щонайменше 67 досі живих осіб, які є відповідальними за смерть утікачів. На чолі усього ланцюжка знаходилися останні живі члени політбюро Комуністичної партії Чехословаччини Мілош Якеш (Milouš Jakeš), Любомир Штругаль (Lubomír Štrougal) і Петер Цолотка (Peter Colotka).

Однією з жертв став 18-річний Хартмут Тауц (Hartmut Tauz), на якого натравили собак прикордонної варти на кордоні з Австрією та залишили помирати, не надавши медичної допомоги, у серпні 1986 року.

Любомир Штругаль (1924 р. н) — член ЦК Компартії Чехословаччини з 1958 року, міністр внутрішніх справ Чехословацької Соціалістичної Республіки (1961—1965) та прем’єр-міністр ЧССР (1970—1988). Фото: Вікіпедія 

"Ми дуже раді, що Платформа пише юридичну історію, – каже Ніла Вінкельман, керуючий директор Платформи. – Досі з 1989 року Німеччина ніколи не розслідувала факти убивств утікачів з колишньої НДР [Німецької Демократичної Республіки] на "Залізній завісі" у країнах так званого Східного блоку. Так само, жодна країна ніколи не переслідувала комуністичних злочинців з іншої держави. Це означає, що нарешті невидимі межі колишнього Східного блоку подолано, і правосуддя стає все більш і більш загальною цінністю".

Відзначимо, що Європейська платформа пам'яті та сумління — це міжнародний проект, який досліджує злочини тоталітарних режимів у Європі в XX столітті. Проект створений 14 жовтня 2011 року в Празі під час саміту прем'єр-міністрів Вишеградської групи.

Від України членами Платформи є Український інститут національної пам'яті, Національний музей "Меморіал жертв Голодомору", Центр досліджень визвольного руху, Меджліс кримськотатарського народу і Громадська організація "Фонд збереження історії Майдану".

Нагадаємо, що один із проектів Платформи Justice 2.0 має за мету виявити ще живих організаторів та виконавців комуністичних злочинів у країнах Східної та Центральної Європи у період після Другої світової війни, забезпечення порушення та розслідування кримінальних справ проти цих осіб та їх притягнення до відповідальності.

Як повідомлялося, в липні цього року в Чехії виявили поховання шести польських жертв, загиблих від струму на кордоні Чехословаччини, за смерть яких відповідальний колишній комуністичний керівник МВС ЧССР Любомир Штругаль.

«Диво на Віслі»: український вимір

Події серпня – вересня 1920 р. мали вирішальне значення в польсько-радянській війні. Перемога у Варшавській битві засвідчила здатність поляків відстояти своє право на незалежність. Втім без допомоги українських військ подолати Червону армію було би важче.

Чи там шукають витоки терору?

Останнім часом в нашому суспільстві йде обговорення витоків звірячої поведінки російських окупаційних військ в Україні в триваючій російсько-українській війні. Дехто з істориків та публіцистів вбачає ці витоки в більшовицьких та ширше комуністичних традиціях. Дійсно злочинів та репресій часів більшовицької диктатури можна навести чимало. Але чи були противники більшовизму в цьому плані краще?

Київ у більшовицькому вирі

Минуло 104 роки звідтоді, коли армія Української Народної Республіки дала бій у протистоянні з нестримною силою більшовиків, що наступала на українські землі з одним-єдиним гаслом: "Дайош Кієв! Смєрть Центральной Радє і єйо защітнікам", а командуючий російськими військами Михайло Муравйов, що пізніше влаштує терор в українській столиці напише: "Ету власть ми нєсьом на остріях своіх штиков"

Жах на селі

Перед вами — уривок зі спогадів Віктора Кравченка, українця, талановитого інженера, якому вдалося залишитися живим після розгортання репресій у СРСР за часів Сталіна. Він був членом комуністичної партії, який вірив, що СРСР може стати країною щасливого майбутнього, однак вчасно зрозумів, що таке тоталітарний режим, повсюдна брехня та системне винищення тих, хто чинив спротив злочинній системі. Віктору Кравченку вдалося втекти і за кілька років написати книжку
яка сколихнула весь західний світ.