"Залізна завіса" відкрита: розпочато розслідування комуністичних злочинів

13 грудня у Празі орган досудового слідства Баварської держави у Мюнхені (LKA München) розпочав розслідування за фактами вбивств німецьких громадян на "Залізній завісі" у колишній Чехословаччині.

Відповідну заяву про злочин було подано Європейською платформою пам’яті та сумління у серпні 2016 року разом з Генеральним прокурором ФРН, повідомили "Історичній правді" в Українському інституті національної пам'яті.

Вперше Німеччина розслідує факти вбивств власних громадян за кордоном у часи комунізму, і так само вперше розслідування, яке стосується комуністичних високопосадовців колишньої Чехословаччини, проводиться іншою країною.

У серпні 2016 році Європейська платформа пам’яті та сумління спільно з Генеральним прокурором ФРН подала заяву про злочин щодо п’яти епізодів, які стосуються вбивств німецьких громадян на кордоні Чехословаччини із Федеративною Республікою Німеччина та Австрією у часи комунізму.

Пізніше німецький федеральний суд вирішив, що розслідування має здійснювати влада Баварії. За останніми даними слідство проводитиме Орган досудового слідства Баварської держави у Мюнхені (Landeskriminalamt in München).

Платформі вдалося встановити щонайменше 67 досі живих осіб, які є відповідальними за смерть утікачів. На чолі усього ланцюжка знаходилися останні живі члени політбюро Комуністичної партії Чехословаччини Мілош Якеш (Milouš Jakeš), Любомир Штругаль (Lubomír Štrougal) і Петер Цолотка (Peter Colotka).

Однією з жертв став 18-річний Хартмут Тауц (Hartmut Tauz), на якого натравили собак прикордонної варти на кордоні з Австрією та залишили помирати, не надавши медичної допомоги, у серпні 1986 року.

Любомир Штругаль (1924 р. н) — член ЦК Компартії Чехословаччини з 1958 року, міністр внутрішніх справ Чехословацької Соціалістичної Республіки (1961—1965) та прем’єр-міністр ЧССР (1970—1988). Фото: Вікіпедія 

"Ми дуже раді, що Платформа пише юридичну історію, – каже Ніла Вінкельман, керуючий директор Платформи. – Досі з 1989 року Німеччина ніколи не розслідувала факти убивств утікачів з колишньої НДР [Німецької Демократичної Республіки] на "Залізній завісі" у країнах так званого Східного блоку. Так само, жодна країна ніколи не переслідувала комуністичних злочинців з іншої держави. Це означає, що нарешті невидимі межі колишнього Східного блоку подолано, і правосуддя стає все більш і більш загальною цінністю".

Відзначимо, що Європейська платформа пам'яті та сумління — це міжнародний проект, який досліджує злочини тоталітарних режимів у Європі в XX столітті. Проект створений 14 жовтня 2011 року в Празі під час саміту прем'єр-міністрів Вишеградської групи.

Від України членами Платформи є Український інститут національної пам'яті, Національний музей "Меморіал жертв Голодомору", Центр досліджень визвольного руху, Меджліс кримськотатарського народу і Громадська організація "Фонд збереження історії Майдану".

Нагадаємо, що один із проектів Платформи Justice 2.0 має за мету виявити ще живих організаторів та виконавців комуністичних злочинів у країнах Східної та Центральної Європи у період після Другої світової війни, забезпечення порушення та розслідування кримінальних справ проти цих осіб та їх притягнення до відповідальності.

Як повідомлялося, в липні цього року в Чехії виявили поховання шести польських жертв, загиблих від струму на кордоні Чехословаччини, за смерть яких відповідальний колишній комуністичний керівник МВС ЧССР Любомир Штругаль.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.

Світозар Драгоманов. Боротьба за добре ім’я батька під прискіпливим стеженням НКВС

Стеження тривали упродовж трьох років і завершилися викликом на початку 1938 року до управління нквс. Але найбільші побоювання Світозара Драгоманова не справдилися. Його не заарештували. В обмін на свободу запропонували стати секретним співробітником. Під диктовку чекістів одразу ж змусили написати підписку. Але агент "Відданий" виявився не настільки відданим, як того хотіли чекісти.

На Афоні були врятовані 200 старовинних книжок з українського козацького скиту Чорний Вир: Сергій Шумило отримав рідкісну можливість їх дослідити

"Колись ці примірники Острозької Біблії були частиною бібліотеки українського козацького скиту Чорний Вир, який за допомогою ченців пощастило виявити на Афоні. Цей скит вже давно, на жаль, стоїть пусткою, покинутий людьми. Проте його бібліотека зберіглася. Вона складається приблизно з 200 українських стародруків XVI — XVIII століть".