У тернопільському селі знайшли дзвони зруйнованої комуністами церкви

12 січня в с. Коропець Монастириського району на Тернопільщині викопали два старовинні дзвони.

Дзвони випадково знайшли місцеві мешканці, які копали траншею для водогону, повідомляє Релігійно-інформаційна служба України. Вони належали місцевій церкві Св. Миколая 1786 року.

 

8 лютого 1964 року на виконання рішення виконкому Тернопільської облради храм розібрали, але дзвони віряни встигли таємно закопати. Про місце схованки знало лише кілька людей, по смерті яких ця інформація була втрачена.

 
 

У РІСУ зазначають, що така ситуація не рідкість. У с. Сидорові Гусятинського району Тернопільської обл. досі не можуть віднайти дзвони, заховані в часи Другої світової від німецьких окупантів.

Як повідомлялося, в Уельсі вчені знайшли 400-річну Біблію, яка пережила пожежу, війну і використовувалася як туалетний папір

Вечір п'ятниці. Останні години перед Чорнобилем

«Я маю кілька питань, багато питань», — пролунав схвильований голос Трегуба. «Це не телефонна розмова. Без мене не починайте», — коротко відповів Дятлов. Ще через деякий час наче нізвідки зателефонував начальник Дятлова, сам Микола Фомін — він також наказав Трегубу не починати без Дятлова. Зміна нарешті була готова приступити до зупинки реактора. Ураховуючи, що це випробування мало зайняти трохи менше ніж дві години, Трегуб розраховував завершити все до кінця своєї зміни, тобто до півночі 25 квітня. Вони мали поквапитися. Та де ж був Дятлов?

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.