Зроблено ще один крок до перейменування станції метро "Петрівка" в Києві

Комісія з питань місцевого самоврядування Київської міської ради схвалила проект рішення про перейменувнаня станції метро "Петрівка" на "Почайна".

Згідно з проектом рішення, лінію метро "Куренівсько-Червоноармійську" пропонується перейменувати на "Оболонсько-Теремківська", передає Радіо "Свобода".

Річ у тім, що поточна назва з’явилася на етапі проектування лінії за часів СРСР. Планувалося, що вона проляже Куренівкою, але, врешті-решт гілку проклали через Оболонь.

Інша частина назви "Червоноармійська" є неактуальною з 1993 року, коли однойменну станцію перейменували на "Палац Україна".   

У міськраді повідомили, що обидві пропозиції пройшли процедуру громадських обговорень, більшість учасників голосування підтримали перейменування.

Проект рішення про перейменування станції метро "Петрівка" і лінії метрополітену "Куренівсько-Червоноармійська" ще має розглянути постійна комісія Київради з питань транспорту, зв’язку та реклами.

Лише після цього документ обговорять на пленарному засіданні Київради.

Нагадаємо, станція метро "Петрівка", відкрита 1980 року, називається на честь радянського партійного державного діяча Григорія Петровського (18781958).

На час відкриття станції Подільський район, де вона розташовується, мав назву "Петрівський". Як Голова Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету (1920—1938) Г. Петровський був одним із організаторів Голодомору 1932—1933 років.

Петровський був найбільш проросійським з-поміж українських більшовиків. Він був прихильником сталінського автономістського (на противагу федеративному) плану при створенні СРСР, противником політики українізації та одним із організаторів Голодомору 19321933 років.

Нова назва — на честь річки Почайна, в якій, імовірно, відбувалося хрещення Русі князем Володимиром Великим у 988 році. Нині річка майже зникла.

У вересні 2017 року Комісіїя з перейменувань затвердила результати громадських слухань щодо перейменування метро "Петрівка" на "Почайну".

Рішення про перейменування станції метро "Петрівка" на станцію "Почайна" Комісія з питань найменувань Київради прийняла в лютому 2017 року.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.

Напади Бурундая та їхні наслідки. Уривок із книги "Король Руси Данило Романович" Даріуша Домбровського

Данило Романович, перший король Руси, – одна з головних постатей історії України. Подолавши численних внутрішніх та зовнішніх ворогів, Данило утвердився як один із найвпливовіших володарів Центрально-Східної Європи. Книжка Даріуша Домбровського – найповніша сьогодні біографія Данила Романовича. Ґрунтуючись на багатьох джерелах, автор не лише докладно реконструює життєвий шлях цього видатного державця, а й переконливо вписує його постать у європейський політичний ландшафт.

Суд над дітьми. Ольга Попадин – про молодь ОУН, два арешти і розстріл друзів

17-річна гімназистка зі Львова Ольга Попадин була однією з підсудних на "Процесі 59-ти". Енкаведисти не робили жодних пільг неповнолітнім — лупцювали, знущалися. Про це пані Ольга розповідала в інтерв'ю "Локальній історії". З її спогадів, показова розправа обернулася на протест — молоді арештанти під час суду заманіфестували несприйняття окупаційної влади, а оголошення вироку зустріли виконанням українського гімну.