In memoriam. Помер філософ Мирослав Попович

На 88 році життя помер академік, директор Інституту філософії імені Г. С. Сковороди НАН України Мирослав Попович.

Про це повідомяє "Українська правда" з посиланням на проректора з науково-педагогічної роботи КНУ ім. Тараса Шевченка Володимира Бугрова.

 Мирослав Попович. Фото: "Українська правда"

"Страшна і сумна звістка – відійшов у засвіти Філософ, Мисленник, Людина, Моральний Авторитет Мирослав Володимирович Попович. Це велика втрата для України. Хай покоїться з миром! Світла пам’ять достойному Вчителю!" - написав Бугров на своїй сторінці у Facebook.

Мирослав Володимирович Попович – сучасний український філософ, доктор філософських наук, професор, академік НАНУ.

Народився 12 квітня 1930 року в Житомирі. Початкову освіту здобув в Ізяславській середній школі № 1. Закінчив середню школу № 1 у м. Народичі Житомирської обл.

1953 року закінчив філософський факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка й упродовж трьох років працював директором середньої школи в с. Золотий Потік на Тернопільщині.

1956 року Мирослав Попович вступає до аспірантури Інституту філософії АН України і відтоді все життя залишається його працівником. Тут він захищає кандидатську дисертацію "Ірраціоналізм у сучасній французькій філософії" (1960) і докторську дисертацію "Філософський аналіз мови науки" (1966).

1969 року – завідувач відділу логіки і методології науки, а з 2001 – директор Інституту філософії імені Г. С. Сковороди НАН України.

У 1992 році Мирослав Попович обраний членом-кореспондентом, у 2003 – академіком НАН України. У 2000 році удостоєний звання "Заслужений діяч науки і техніки України", а 15 жовтня 2009 – "Почесний доктор Київського національного університету імені Тараса Шевченка".

Один із учасників ініціативної групи "Першого грудня".

Як раніше повідомлялось, 18 грудня 2017 року помер голова російського "Меморіалу" - Арсеній Рогінський.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.