Низку земських шкіл початку ХХ ст. визнали пам‘ятками культурної спадщини. ФОТО

Земські школи, збудовані у 1901-1916-х роках за проектом архітектора Опанаса Сластіона, визнані пам‘ятками культурної спадщини місцевого значення.

Таких будівель, збудованих в унікальному стилі український архітектурний модерн, збереглося майже 50, передає "Українська правда. Життя".

Вони розташовуються в Лубенському, Лохвицькому, Пирятинському та Чорнухинському районах Полтавської області, а також у Варвинському районі Чернігівської та Роменському районі Сумської областей.

 Для збільшення натисніть тут.

Рішення про новий статус шкіл прийняла експертна рада Управління охорони культурної спадщини Міністерства культури.

Рада також рекомендувала надати цим школам статус національних пам'яток, повідомила на своїй сторінці у "Фейсбуці"" телеведуча, перший заступник голови Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення Ольга Герасим'юк.

 

Над відновленням та визнанням шкіл пам‘ятками загалом дев`ять років трудилася команда активістів. У проекті "Школи Лохвицького земства" працювала ціла команда архітекторів, яку очолював Іван Биков. Надалі активісти планують їх відбудувати та відремонтувати.

Нагадаємо, комплекс споруд міста Лисичанськ, що на Луганщині, отримав премію "Бельгійська спадщина за кордоном".

Країна Газарія. Коли Чорне море було італійським

Найдавнішою європейською картою, дату виготовлення якої ми знаємо достеменно, вважають портолан П'єтро Весконті 1311 року. І на ньому, разом з рідною для картографа Італією, зображена й Україна – точніше північне узбережжя Чорного моря із Кримом.

"Бруд війни. Солдати на полі бою у Другій світовій". Уривок із книжки Мері Луїзи Робертс

Американська історикиня Мері Луїза Робертс пропонує інший погляд на Другу світову, зосереджуючись не на описі стратегій і битв, а на "соматичній історії" фронту — історії людського тіла. На основі мемуарів та свідчень учасників боїв у Нормандії, Апеннінах та Арденнах вона простежила, як тіло солдата водночас ставало і головним інструментом війни, і її найвразливішою жертвою.

Кіндрат Полуведько. Арешт у Харкові як відлуння гучного вбивства у Роттердамі

Після кількох бесід із чекістами Афанасій Іващенко став агентом на псевдо "Вчитель" і погодився ввести свого "товариша по партії" Павла Полуведька в коло керівних діячів закордонного центру УПСР у Празі. Для виведення за кордон їм придумали відповідну "легенду". Оскільки слідство за справою Кіндрата Полуведька завершилося і йому "світило" так само 5 років заслання у віддалених регіонах срср, перед друзями й колегами наочно продемонстрували сцену його відправлення до місця відбування покарання.

Пужники. У пошуках правди

Села Пужники, що на Тернопільщині, ви не знайдете на карті України. І проблема не в тому, що топографи забули про нього, чи воно занадто маленьке, щоб бути нанесеним. Його більше не існує, як і багато сіл, що зникли під час та після Другої світової війни. Однак минулого року село знову "з'явилося", щоправда, на шпальтах польських та українських видань. Що сталося у Пужниках у 1945-му? Який стосунок мають до цього УПА, "істрєбітєльні батальйони" та НКВД? Та, зрештою, коли воно перестало існувати?