На українські екрани вийде фільм «Зрадник»

Американський режисер присвятив фільм Довженку, Параджанову та Іллєнку.

Про це повідомляє "Gazeta.ua".

 Актор Олег Мельничук (праворуч) у фільмі "Зрадник" зіграв режисера Кирила Бойка, картину якого 1971 року заборонило КДБ. Спілкується з приятелем зі Східної Німеччини, його втілив латиш Андрейс Жагарс

"Коли згадуємо репресії інтелігенції 1930-х — уявляємо розстріли, табір Соловки. У 1970-ті українських митців уже не страчували. Їх позбавляли роботи, можливості реалізації. Людина "з'їдала" себе зсередини", — каже режисер Тарас Ткаченко, що брав участь у створенні історичної драми "Зрадник".

Фільм вийде в прокат 26 квітня.

1971 рік, режисер Кирило Бойко має зняти кіно про самопроголошену 1920‑го на Черкащині Холодноярську республіку. Вона боролась із російськими більшовиками. Українських повстанців слід було показати зрадниками. Бойко висвітлює події об'єктивно. Привертає до себе увагу КГБ, за сюжетом.

"Радянська система вибудувала схему кругової поруки, — продовжує Тарас Ткаченко. — Неугодного оголошували зрадником, учорашні приятелі й колеги починали бойкотувати його".

Бойка відсторонюють від роботи. Молодій монтажерці Ользі, яка щойно приїхала з московського інституту, доручають перемонтувати стрічку. Вона спілкується з режисером і переймається українським духом.

Між ними виникають почуття. На прем'єрному показі Ольга замінює плівку. Замість переробленого варіанта глядачі бачать оригінальну версію фільму.

Кирила Бойка зіграв режисер київського Театру на Липках Олег Мельничук. Монтажерку — киянка Зоя Барановська.

Постановник стрічки "Зрадник" — американський режисер 48-річний Марк Гамманд.

Батьки Гамманда родом зі Східної Європи. Його цікавить тема життя митців за тоталітаризму. Просив розповідати про ті часи. Картину присвятив пам'яті режисерів Олександра Довженка, Сергія Параджанова та Юрія Іллєнка.

Вони мали складні стосунки з радянською владою, багато років були без роботи, їхні фільми забороняли. Їх намагалися зламати. Але вони всупереч усьому творили українське кіно.

Бюджет картини "Зрадник" — 24 млн грн.

Нагадуємо, що на початку квітня Держкіно презентувало трейлер фільму про Симона Петлюру.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.