29 квітня 1918

АНОНС: Лекція “Останнє засідання Центральної Ради: злет чи падіння?”

Головним джерелом бесіди стане однойменний унікальний твір невідомого досі художника, в якому вдивовиж сплелись воєдино і перебіг подій, і драматизм останніх днів українського парламенту...

 

29 квітня 1918 року увійшло в історію України як останній день засідання Центральної Ради. А чи дійсно це було останнє засідання? І про що йшлося на нічному зібранні 30 квітня? І що породило найпопулярніший міф про Михайла Грушевського? І чим був той останній день для подальшої історії України та сьогодення: крахом чи тріумфом?

Про це йтиметься на заключній лекції авторського проекту Світлани Панькової "Нові джерела до історії Української революції 1917–1921 рр.: текст, контекст і підтекст".

Час: 28 квітня, субота, 15.00

Місце: Історико-меморіальний музей Михайла Грушевського, вул. Паньківська, 9, м. Київ

Контакт: 044 288-28-82

Вхід за ціною вхідного квитка: 25 грн. — дорослий, 10 грн. — пільговий

Як звільняли Харків у серпні 1943-го

Німці атакували на світанку 29 серпня 1943-го позиції 69-ї армії. До вечора стало очевидно, що це відволікаючий маневр для забезпечення відступу військ із Харкова та його передмість. Вже до вечора цього дня, не зустрічаючи значного опору, були звільнені Люботин, Гіївка, Березове, Південний, Пісочин, Нова Баварія, станція Основа, Високий. Саме цей день і треба вважати датою визволення Харкова.

Українське державотворення літа 1941-го. Міфи та факти

Сам факт відновлення української влади після тривалої окупації мав суттєвий вплив на свідомість населення. Історик та дисидент, уродженець Волині Валентин Мороз згадував: "Перша половина мого життя була сформована двома прапорами під час проголошення української самостійності в 1941 році. Ці два українські прапори в рідному селі збереглися на ціле життя, давали вогонь витерпіти і перемогти".

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.