Майя тримали тварин у неволі заради проведення ритуалів. ФОТО

Археологи знайшли докази того, що люди в Центральній Америці тримали тварин у неволі та торгували ними понад 2300 років тому. Це на кілька століть раніше, ніж вважалося.

Про це пише "Science Ukraine".

 Найдавніша з відомих обсерваторій майя знаходиться у Сейбалі. Фото: Authenticmaya~commonswiki

Саме такі результати було отримано під час розкопок стародавнього міста майя – Сейбаль, що знаходиться на теренах сучасної Гватемали. Це місто відоме як важливий культурний та один з найбільших церемоніальних центрів майя. Під час його розкопок були знайдені рештки двох собак віком від 400 до 300 р. до Р.Х.

Походження собак

Ешлі Шарп зі Смітсонівського тропічного дослідницького інституту в Бальбоа, Панама, та її колеги провели аналіз ізотопів стронцію, оксигену, нітрогену та карбону у емалі зубів собак. Він показав, що один пес походить з Гватемальського високогір’я, яке віддалене на понад 100 кілометрів від місця знахідки.

Інший собака також не був місцевим, але потрапив до Сейбаля зі значно ближчих передгір’їв.

 Археолог Ешлі Шарп тримає рештки кісток передньої та задньої лапи собаки, знайдені у Себайлі, Гватемала. Фото: STRI

Ритуальне одомашнення та ягуар у неволі

Команда вчених також дослідила залишки великого дикого представника котячих. Найімовірніше, це був ягуар. Вчені з’ясували, що тварина харчувалась здобиччю, яка споживала багато кукурудзи. Це означає, що ягуар зростав у неволі.

 Рештки одомашнених тварин були знайдені в церемоніальному ядрі міста. Фото: Sébastian Homberger

Розташування решток тварин вказує на те, що їх тримали з церемоніальною метою. На відміну від інших регіонів світу, де інтенсивне одомашнення тварин здійснювалось заради практичного захисту поселень від інших видів тварин, в Мезоамериці торгівля ними була пов’язана з соціально-політичними та культурними аспектами людської діяльності.

Нагадуємо, що нещодавно харківському досліднику майя встановили пам’ятник у Мексиці.

Василь Мудрий (1893–1966)

"24 серпня 1939 року у Львові відбувся Крайовий конгрес Українського національно-демократичного об'єднання, на якому одностайно ухвалено резолюцію, що українське громадянство виконає в цих важких часах горожанські обов'язки крови і майна, які накладає на нього приналежність до Польської Держави... нині не час для взаємних політичних суперечок і що вищезазначене рішення разом з українським суспільством у повному обсязі виконаємо та понесемо всі жертви для спільної оборони держави".

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.