Вийшло дослідження стосунків між Україною та Четверним союзом у 1918 році

Інститут історії України НАН України видав книгу Руслана Пирога "Відносини України і Центральних держав: нетипова окупація 1918 року".

Про це інформує сайт Інституту історії України НАН України.

Автор дослідив взаємовідносини України з Центральними державами, зокрема Німеччиною, на завершальному етапі Першої світової війни та реалізацію положень Брестського мирного договору, спрямованих на отримання українських продовольчих і сировинних ресурсів.

 Пиріг Р. Я. Відносини України і Центральних держав: нетипова окупація 1918 року / НАН України. Інститут історії україни. ‒ К.: Інститут історії України, 2018. ‒ 358 с.

"Показано як союзницька військова допомога у звільненні від більшовицької експансії трансформувалася в окупаційну практику з втручанням у внутрішні справи УНР – від запровадження військово-польових судів до зміни державного устрою. Висвітлені специфічні риси окупаційної політики, її нетиповість у контексті тогочасного міжнародного права", – говориться в анотації книги.

Дослідження містить персональні портрети головних дійових осіб – німецьких військових і дипломатів та ілюстроване унікальними фотодокументами тієї доби.

Руслан Пиріг (1941 р. н.) – дослідник політичної історії України, національної біографістики, архівознавець, джерелознавець, історіограф. Випускник історичного фаультету Харківського державного університету (1970).

У 1998–2000 роках – начальник Головного архівного управління України. У 2000–2002 роках – Голова Державного комітету архівів України. Один із розробників Закону України "Про Національний архівний фонд і архівні установи"

З 2002 року – головний науковий співробітник відділу історії Української революції 1917–1921 років Інституту історії України НАН України. 

Зміст:

Передмова

Розділ І. Німецько-австрійська окупація України: термінологія, реалії, право 

Розділ ІІ. УНР: вихід з загальноросійського "дому"

Розділ ІІІ. УНР і німецьке командування: проблеми взаємовідносин 

Розділ ІV. Гетьманат у візіях союзників 

Розділ V. Німецька зона окупації: головні дійові особи 

І. Військові

1. Фельдмаршал Герман Айхгорн – командувач німецьких військ в Україні 

2. Генерал Вільгельм Гренер – начальник штабу Оберкомандо 

3. Генерал Гюнтер Кірхбах – командувач армійської групи "Київ" 

4. Генерал Роберт Кош – командувач німецькими військами в Криму 

5. Генерал Карл Кнерцер – командувач корпусом

6. Полковник Фрідріх Штольценберг – військовий аташе 

7. Майор Ганс Гассе – начальник розвідувального відділу 

8. Капітан Вернер Альвенслебен – військовий представник при гетьмані 

ІІ. Дипломати

1. Барон Альфонс Мумм – глава німецької дипломатичної місії 

2. Радник Ганс Берхем 

3. Генконсул Еріх Тіль 

4. Економічний радник Отто Відфельдт 

Висновки

Завантажити книгу можна на сайті  Інституту історії України.

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.

Паросля. Незручні спогади

Якщо 11 липня у польській історіографії вважається "апогеєм" конфлікту, то його початок відраховують від убивства мешканців колонії Паросля на Рівненщині. Подію намагаються пов'язати з першими збройними акціями бандерівського підпілля проти нацистів. Йдеться, насамперед, про напад сотні Григорія Перегіняка – "Коробки" на комендатуру містечка Володимирець 7 лютого 1943 року.