У Празі облили фарбою пам'ятник радянському маршалу

У столиці Чехії облили рожевою фарбою пам'ятник Івану Конєву.

Про це повідомляє "Європейська правда" з посиланням на "Idnes".

На пам'ятнику зроблено напис фарбою чеською мовою "Той, який жодного разу не вистрілив" ("Ten, ktery nikdy nevystřelil"). Справу взяла під контроль поліція, а мерія дала дозвіл на відновлення пам'ятника.

 Фото: "Idnes"

"У даний час офіцери поліції аналізують наявні записи відеоспостереження з найближчих вулиць", - заявили у поліції.

Міська влада підтвердила, що в червні встановить пояснювальні таблички біля пам’ятника чеською, англійською та російською мовами, у яких буде викладена біографія маршала "з усіма її достоїнствами та недоліками". Проти цього уже протестували у Москві.

Три роки тому на постаменті статуї з'явився напис "Хайль Путін?", а в листопаді минулого року невідомі червоною фарбою написали на постаменті дати 1956, 1961, 1968 і 2017. Жителі Праги вже закликали раніше демонтувати статую.

Довідково. У радянській історіографії маршал Конєв вважається керівником звільнення Праги в 1945 році. Сучасні історики вважають, що війська 1-го Українського фронту під командуванням Конєва увійшли в уже звільнену Прагу.

Чеські історики зазначають, що маршал Конєв зі своїми підрозділами приїхав з Дрездена до Праги 9 травня 1945 року, коли в місті майже не залишилося загонів СС, а підрозділи вермахту покинули Прагу.

Це було пов'язано з тим, що місто взяли під контроль учасники Празького повстання і війська Російської визвольної армії генерала Андрія Власова, повернувши зброю проти німців. За день до цього, 8 травня, була підписана капітуляція з командуванням Празького повстання.

Після присутності на декількох фронтах у роки Другої світової війни Конєв був залучений до придушення угорського повстання в 1956 році, а також був присутній у Берліні на час будівництва Берлінської стіни в 1961 році. 1968 рік – це дата радянського вторгнення в Чехословаччину.

Нагадуємо, що днями у Харкові повалили, а потім знову відновили пам’ятник маршалу Жукову.

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.