Пройшло спільне засідання польсько-української комісії істориків

11 червня у Варшаві відбулося засідання польсько-української комісії істориків для досліджень взаємних відносин в роки 1917-1921.

Про це повідомляється на сайті "Східноєвропейських студій".

 Засідання Комісії. Фото: Павел Боболовіч

Зустріч відбулася у Варшавському університеті. Під час зустрічі були представлені члени Комісії та обговорювалися цілі, на які повинна спрямовуватись робота Комісія.

Професори Ян Яцек Бруський та Валентина Піскун виступилим із першими доповідями, пов'язаними з польсько-українськими взаєминами 1917-1921 років.

Нагадуємо, що польсько-українська комісія істориків була заснована 22 березня 2018 р., відповідно до спільного рішення, д-ра. Андрія Малишевича, президента Національного університету "Києво-Могилянська академія" та д-ра. Ян Малицького, директора Східноєвропейських студій у Варшавському університеті.

Метою Комісії є поглиблення досліджень про історію польсько-українських відносин у вирішальний період 1917-1921 років.

Членами комісії є видатні вчені з Польщі та України, що спеціалізуються на польсько-українських відносин, історії поляків в Україні та української еміграції в Польщі, особливо в період 1917-1921 років.

Польська сторона Комісії включає:

проф. Ян Яцек Брускі (Ягеллонський університет у Кракові) – співголова;

проф. Маріуш Корзеньовський (Університет ім. Марії Склодовської-Кюрі у Любліні);

проф. Мацей Кротофіл (Університет ім. Миколи Коперника у Торуні);

полковник Тадеуш Кжастек (Східноєвропейські студії Варшавського університету);

проф. Влодзімєж Мєджецький (Варшавський університет, Інститут історії Польської Академії наук);

проф. Ян Пісулінський (Університет Жешува);

д-р Станіслав Стенпєнь (Південно-східний науковий інститут у Перемишлі);

проф. Мірослав Шуміло (Університет ім. Марії Склодовської-Кюрі у Любліні / ІНП Польщі);

Українська частина Комісії включає:

проф. Владислав Верстюк (Інститут історії України НАНУ) – співголова;

д-р Олена Бетлій (Києво-Могилянська академія);

д-р Геннадій Корольов (Інститут історії України НАНУ);

д-р Наталія Маковська (директор Центрального державного архіву вищих органів влади та управління);

д-р Олег Павлишин (Львівський університет ім. Івана Франка);

д-р Валентина Піскун (Інститут археографії НАНУ);

д-р Максим Потапенко (Ніжинський університет ім. М. Гоголя);

д-р Віталій Скальський (Києво-Могилянська академія / Інститут історії України НАНУ).

Секретар Комісії – проф. Оля Гнатюк (Києво-Могилянська академія / Східноєвропейські студії Варшавського університету)

Трагедія і спекуляції. Що саме сталося 11 липня 1943 року на Волині?

Перебільшена кількість нападів на польські села стала хибним засновком, з якого зроблено висновок про масштабну операцію по всій Волині. А звідти зроблено висновок про існування наказу, що приписував цілковите знищення поляків, етнічну чистку.

Мій улюблений сексот: 10 фактів про Юрія Смолича

8 липня Юрію Смоличу виповнилося 125 років. Люди, далекі від літератури, архівів, досліджень, усе чудово про нього знають. Наприклад, що Смолич був артилеристом у Петлюри. Що дослужився до звання генерал-майора КГБ і має численні нагороди за вірну службу. Що він записував на магнітофон розмови з Довженком. Що дружина Юрія Яновського ненавиділа Смолича. Що він цькував шістдесятників і хворого на серце Малишка. Більшість охоче повторює і смакує ці плітки й чутки, не заморочуючись із фактчекінгом.

Заборонений Улас Самчук

Під час президенства Віктора Януковича твори Уласа Самчука виключили з обов'язкової шкільної програми, а у 2021-му за позовом Андрія Портнова Окружний адміністративний суд Києва заборонив проводити офіційні пам'ятні заходи на честь письменника. Витоки таких дій антиукраїнських сил криються ще в рішеннях кдб срср і минулих вказівках із москви. Тоді здійснювалася спецоперація з перешкоджання висуненню письменника на Нобелівську премію.

Персональні повідомлення про відзначення повстанців нагородами УПА

В УПА та збройному підпіллі ОУН, що підпорядковувалися УГВР упродовж 40-х – 50-х рр. ХХ століття діяла цілісна система нагород. Персональні повідомлення про відзначення повстанців під час активної збройної боротьби зазвичай були усними, про що знаходимо інформації як у спогадах, так і в архівних кримінальних справах колишніх вояків. Проте, до нашого часу також дійшли документи, які підтверджують існування друковано-письмових персональних повідомлень про відзначення.