Спецпроект

У Харкові вшанували розстріляних у 1940-му офіцерів Війська Польського

На Меморіалі жертвам тоталітаризму в Лісопарку Харкова вшанували пам'ять розстріляних навесні 1940 року польських офіцерів

Про це повідомляє Depo.Харків з посланням на прес-службу Харківської міськради.

У пам'ятному мітингу взяли участь віце-прем'єр-міністр Республіки Польща Пйотр Глінський, віце-прем'єр-міністр України Павло Розенко, харківські посадовці, а також польські військовослужбовці і близько 80 представників родин загиблих польських офіцерів.

 

Глінський нагадав про трагічні події весни 1940 року і назвав імена розстріляних і похованих на меморіалі польських офіцерів.

 

У свою чергу, Розенко зазначив, що крім польських військовослужбовців, на цьому місці спочивають тисячі мирних громадян, які стали жертвами політичних репресій.

"Це місце окроплене невинною кров'ю українців і поляків, воно священне для нас і є місцем нашої спільної історичної пам'яті. Розстріли польських військовополонених проводилися без єдиного суду і слідства. По суті, події в Харкові навесні 1940 року можна поставити в один ряд зі злочинами співробітників НКВС в Катині. Польща і Україна мають однаково важку спадщину тоталітарного комуністичного режиму", - підкреслив віце-прем'єр.

 
 

Польська й українська сторони вшанували пам'ять загиблих земляків хвилиною мовчання. У знак пам'яті пролунав триразовий залп з автоматів польських вояків. Учасники мітингу поклали квіти до меморіалу з український і польської сторін.

Священнослужителі провели молебень в пам'ять про жертв політичних репресій.

Докладніше про розстріли полонених польських офіцерів у Харкові та інших місцях читайте в нашому спецпроекті "Катинь"

Вбивства в Бабицях: авантюра з трагічним фіналом

Ввечері 2 липня 1951 року в школі чехословацького містечка Бабиці, де саме проходили партійні збори, пролунали постріли. Невелика група підпільців застрелила трьох функціонерів комуністичної партії. Постріли в школі стали кульмінацією історії, котра тягнулась декілька місяців і стала приводом для масового терору комуністичної партії проти місцевого населення.

Ніжин. Серпневі дні 1918-го

Влітку 1918 року на українсько-російському кордоні було неспокійно. На різних ділянках виникали локальні сутички. Більшовики намагались підривати Українську державу зсередини. У Чернігівській губернії одним із більшовицьких осередків стало село Жуківка

"У Москві все ретельніше готуються до війни": листи до шведської королеви Христини

Одним з найцікавіших періодів в історії України є, безумовно, 1649-1659 роки. Період Визвольної революції і війн з Річчю Посполитою та Московським царством. Діяльність гетьманів Богдана Хмельницького та Івана Виговського. Основні матеріали з історії цієї Доби зберігаються за кордоном, тому що Чигирин, Батурин і Глухів - козацькі столиці палали у вогні. Було б логічним шукати важливі документи у польських архівах.
Але там їх знайти неможливо, тому що шведська армія вивезла майже весь архів, давні видання і колекції до Швеції під час польсько-шведської війни у 1650-х роках - так званого "Потопу". Навіть оригінальні документи короля Владислава ІV досі зберігаються у Швеції

П'ять українських історій про пандемію "іспанки"

Іспанку просто не фіксували у документах. Дані про кількість хворих та померлих часто не збирали. Тим паче, що паралельно тривала пандемія холери. А специфічно в Україні – епідемія тифу. Холера і тиф були знайомі українським лікарям. А перед симптомами нібито застуди, яка за кілька днів вбивала людей, виявились безпорадними. Кількість жертв іспанки в Україні ми не знаємо. Можемо навести лише кілька історій про перебіг хвороби. Але, можемо точно стверджувати, що іспанка разом з іншими епідеміями руйнувала українську державність не менше, а, може, навіть, і більше від недолугих політичних кроків.