Архіви КГБ для медіа: як пройшов міжнародний воркшоп

25 журналістів з України, Польщі, Чехії та Словаччини впродовж трьох днів розбирались, як працювати з документами комуністичних спецслужб та як вони можуть допомагати протидіяти фейкам та маніпуляціям на історичному ґрунті.

Про це повідомляє Центр досліджень визвольного руху.

 

Архіви КГБ містять багато цікавих історій, які можна покласти в основу сюжету медіапродукту. Більше того: саме архівними документами можна спростувати ті міфи та маніпуляції на історичну тему, які циркулюють в інформаційному просторі.

Експерти на воркшопі розповіли про те, що можна знайти в Архіві СБУ, а також архівах Чехії та Словаччини, та де саме шукати; як відрізнити правду від брехні в архівно-слідчих справах ОГПУ-НКВД-КГБ; як писати просто про складні речі та які інструменти можна застосовувати для візуалізації історичних даних.

 Автори найвідоміших історичних передач на українському телебаченні діляться досвідом поєднання історії з медіа 

На характерних прикладах Іван Патриляк ("Загибель Клима Савура. Як за допомогою документів НКВД-НКГБ формувалися міфи") та Володимир В’ятрович ("Легенда про "Нахтігаль") продемонстрували, як саме радянська пропаганда використовувала історію як ідеологічну зброю та як її знешкодити за допомогою архівних документів.

 Голова Українського інституту національної пам'яті, історик Володимир В'ятрович розповідає про те, як в КҐБ фабрикували легенду про участь батальйону "Нахтігаль" у єврейському погромі у Львові влипні 1941 р.

Кожна з груп учасників отримала практичне завдання: опрацювати певну архівно-слідчу справу за тими алгоритмами, про які розповіли експерти, та презентувати результати цього аналізу.

Журналісти вчились працювати з документами на прикладі справ письменника Івана Багряного, президента Карпатської України Августина Волошина, ветерана УПА, який вчинив самоспалення в 1968 році, Василя Макуха, підпільниці ОУН Людмили Фої, режисера театру "Березіль" Леся Курбаса і одного із керівників Кенгірського повстання Герша Келлера.

 Кожен з учасників воркшопу по черзі побував у ролі як слідчого, так й арештанта: проводячи допити і записуючи дані в протокол учасники перезнайомилися одне з одним і занурилися в атмосферу документів НКВД-КҐБ

Наступний етап навчання — це робота в читальних залах архівних установ. За результатами проекту журналісти мають підготувати медійні матеріали на основі документів КҐБ. Організатори не втручатимуться на вибір тем чи форматів — це залишається на розсуд журналіста та його редакції.

Проект "Deconstruction. Aрхіви КҐБ для медіа" став можливим завдяки підтримці Посольства Чеської Республіки в Україні у рамках програми Transition, а також Міжнародного Вишеградського Фонду спільно з Міністерством закордонних справ Королівства Нідерландів.

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.