Новий логотип Інституту нацпам’яті. ФОТО

Разом з командою дизайнерів-волонтерів Український інститут національної пам'яті розробив новий логотип.

Про це йдеться на офіційні сторінці інституту.

 

Ідеї створення власного логотипу, який символізував би місію Інституту існувала вже кілька років. На оголошення у Фейсбуці, яким запрошували до участі в її реалізації відгукнулося багато дизайнерів.

Серед 60 робіт, які надіслали на офіційну сторінку Інституту у Фейсбуці, найбільшу підтримку отримав логотип дизайнера, засновника ініціативи "Агенти змін" Ігоря Скляревського. В основі лого – графічне зображення квітки маку.

Доопрацювання нового логотипу здійснила команда: волонтер Олексій Іващенко та графічний дизайнер, засновник студії "Warta" Ярослав Копаниця, який адаптував та векторизував логотип.

Як пояснює дизайнер Ігор Скляревський, окрім алюзії на мак як символ пам’яті, різні площини — це різні "зрізи" історії та пам’яті, різні погляди на неї.

"У центрі, де площини накладаються і перетинаються, — національна пам'ять", - розповів він.

 

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер Леонід Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.