У Чехії пес відкопав скарб бронзової доби

На півночі Чехії пес знайшов скарб з 20-а предметами, серед яких були інструменти, зброя та прикраси. За словами археологів, артефакти виготовили близько трьох тисяч років тому представники культури полів поховальних урн.

Про це повідомляє Громадське із посиланням на Radio Praha.

 Фото: ČTK / PR / Královéhradecký kraj

Житель чеського села Костелецкі Горки гуляв із собакою уздовж одного з полів коли тварина несподівано почала рити землю. Коли господар підійшов подивитися, він побачив зроблені з бронзи предмети, схожі на серпи.

Всього пес відкопав 20 предметів, серед них 13 серпів, два бронзових наконечники списів, три сокири та кілька браслетів.

На думку археолога Мартіни Бекової, співробітниці музею та галереї "Орліцкі гори" в сусідньому місті Річнов, яка разом з колегами займалася експертизою артефактів, скарб закопали представники культури полів поховальних урн.

"Той факт, що стільки предметів було виявлено в одному місці, імовірно, пов’язаний з поклонінням комусь, найвірогідніше, це було жертвоприношення. Особливо дивно те, що всі артефакти були цілими.

Люди, які жили тут в цей час, зазвичай ховали фрагменти, часто оплавлені. Це красиві предмети, але той факт, що вони цілі та в хорошому стані, для нас набагато цінніше", — каже Бекова.

Довідково. Культури полів поховальних урн — загальна назва ряду археологічних культур, що існували в Центральній і Північній Європі наприкінці бронзової доби, приблизно в 1300-750 роки до Р.Х.

Представники цих культур спалювали померлих і ховали попіл в керамічних урнах, які ховали в полях, в могильниках без насипу. Вони виготовляли керамічні та дерев’яні посудини, бронзові мечі та сокири, а також бронзові та залізні прикраси.

Нагадуємо, що раніше на півночі Італії знайшли скарб з золотими римськими монетами вартістю в кілька мільйонів доларів.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.

Наше (?) Січневе повстання (1863–1864 роки)

25 січня цього року у Вільнюському кафедральному соборі голови трьох держав "Люблінського трикутника" – Кароль Навроцький, Ґітанас Науседа і Володимир Зеленський вшанували 163-тю річницю Січневого повстання 1863–1864 років. Мало хто звернув увагу, але це перше в історії наших трьох країн спільне вшанування пам'яті учасників цієї історичної події на найвищому державному рівні.