У Чехії пес відкопав скарб бронзової доби

На півночі Чехії пес знайшов скарб з 20-а предметами, серед яких були інструменти, зброя та прикраси. За словами археологів, артефакти виготовили близько трьох тисяч років тому представники культури полів поховальних урн.

Про це повідомляє Громадське із посиланням на Radio Praha.

 Фото: ČTK / PR / Královéhradecký kraj

Житель чеського села Костелецкі Горки гуляв із собакою уздовж одного з полів коли тварина несподівано почала рити землю. Коли господар підійшов подивитися, він побачив зроблені з бронзи предмети, схожі на серпи.

Всього пес відкопав 20 предметів, серед них 13 серпів, два бронзових наконечники списів, три сокири та кілька браслетів.

На думку археолога Мартіни Бекової, співробітниці музею та галереї "Орліцкі гори" в сусідньому місті Річнов, яка разом з колегами займалася експертизою артефактів, скарб закопали представники культури полів поховальних урн.

"Той факт, що стільки предметів було виявлено в одному місці, імовірно, пов’язаний з поклонінням комусь, найвірогідніше, це було жертвоприношення. Особливо дивно те, що всі артефакти були цілими.

Люди, які жили тут в цей час, зазвичай ховали фрагменти, часто оплавлені. Це красиві предмети, але той факт, що вони цілі та в хорошому стані, для нас набагато цінніше", — каже Бекова.

Довідково. Культури полів поховальних урн — загальна назва ряду археологічних культур, що існували в Центральній і Північній Європі наприкінці бронзової доби, приблизно в 1300-750 роки до Р.Х.

Представники цих культур спалювали померлих і ховали попіл в керамічних урнах, які ховали в полях, в могильниках без насипу. Вони виготовляли керамічні та дерев’яні посудини, бронзові мечі та сокири, а також бронзові та залізні прикраси.

Нагадуємо, що раніше на півночі Італії знайшли скарб з золотими римськими монетами вартістю в кілька мільйонів доларів.

Як зароджувалася французька плеяда Півдня України

Наприкінці XVIII – початку XIX століття Південь України певною мірою став привабливий для іноземних переселенців. У цей час уряд Російської імперії намагавсяу тому числі освоювати регіон руками західноєвропейців. Не останнє місце у цьому процесі займали французи, які утворили тут потужний конгломерат управлінців, аграріїв, промисловців та інших фахівців. Вони не просто приїхали заробляти гроші на торгівлі або вирощуванні винограду, але й дали поштовх до розвитку окремих галузей економіки, якими сьогодні тут продовжують користуватися (суднобудівництво, виноградарство, вівчарство, тощо).

Буркусь: хто сторожив спокій дому Франка?

Це був не безпородний дворовий собака (хоча і в тім нічого лихого нема, навпаки, не виключено, що й таких тримали Франки, бо принаймні в певний час пес був у них не один, а справжній гуцульський вівчур, полонинський собака, чи, як іще називають, карпатська вівчарка

У секторі «проблем ідеологічної боротьби»: історики та «перебудова»

Нині це Інститут історії України, а тоді слова "Україна" в назві інституту не було. Навіть у цьому в СРСР вбачали небезпеку. Всі спілкувалися російською, лише в одному відділі, де вивчали козаччину, українською. А аспірант Діма Табачник (який потім двічі у Януковича був міністром), ідучи до курилки повз цей відділ, казав: "Цвірінькають там цією українською"

Бабин Яр: гібридні контексти Сергія Лозниці

Мабуть, головною зіркою антиукраїнського шабашу, влаштованого цього року Меморіальним центром Голокосту «Бабин Яр» на багатостраждальних кістках його жертв, став кінорежисер Сергій Лозниця зі своїм фільмом «Бабин Яр. Контекст».