In memoriam. Помер видатний поет української еміграції Богдан Рубчак

23 вересня 2018 року в віці 83 роки помер видатний український поет, професор Іллінойського університету Богдан Рубчак.

Про це повідомив "Збруч" з посиланням на українського поета й перекладача Василя Махна, який проживає в Нью-Йорку.

"Помер у нью-джерзійській лікарні. Щойно розмовляв з його дружиною Мар'яною Рубчак, яка сповістила цю печальну вістку. Відійшов один із творців Нью-Йоркської групи, поет особливого мелосу в українській поезії, глибокий знавець літератури, ерудит, богемник, просто мій старший приятель, з яким протягом майже десятиліття дружив. Останні роки Богдан з дружиною мешкав у Бунтоні (Нью-Джерзі). Його дім і серце були відкриті до світу, він знав ціну словам і вмів, як чародій, їх оживляти", - сказав Махно.

Богдан Рубчак народився 6 березня 1935 року в Калуші (нині - Івано-Франківська область), де здобув початкову освіту. У 1943 році з батьками виїхав до Німеччини, де в нього помер батько. Богдан залишився в таборі переміщених осіб в Діллінгені, там продовжував свою освіту до 1948 року, а відтак виїхав з матір'ю до Америки, замешкали вони у штаті Нью-Джерсі.

 

У 1948–1952 роках Богдан Рубчак проживав у Нью-Йорку, опісля переїздить до Чикаго, де закінчує середню школу — і продовжує свої студії в університетах Нейві-Пір та Рузвельта. Вивчає мови та порівняльну історію світової літератури.

Коли Рубчакові виповнився 21 рік, вийшла його перша поетична збірка "Камінний сад", присвячена матері, яка весь час працювала, забезпечуючи йому освіту. У 1958 році Рубчака призвали до американського війська — і він два роки відслужив у Кореї. Повернувшись із війська у 1960 році, готує другу збірку поезій — "Промениста зрада".

Поновлює свої студії спершу в університеті Рузвельта, далі — в Чиказькому університеті, коли й виходить третя його збірка поезій — "Дівчина без країни" (1963).

У 1964 році Манітобський університет запрошує Рубчака на викладача славістики. Опісля він переїздить до Нью-Йорка, працює в престижному видавництві "Харпер-енд-Ров", згодом стає директором української редакції Радіо "Свобода" в Нью-Йорку. У 1967 році виходить його четверта збірка поезій "Особиста Кліо", присвячена дружині Мар'яні.

Через кілька років стає викладачем славістики в університеті Ратгерс, починає працювати над докторатом з порівняльної літератури: дисертацію "Теорія метафори" завершив і захистив у 1977 році. А в 1974 році Рубчак стає професором славістики й україністики в Іллінойському університеті.

Довгі роки Богдан Рубчак співпрацював із літературним журналом "Сучасність". Перекладав з англійської, німецької, французької. Був одним із найвидатніших поетів української діаспори. Богдан Рубчак був відомий також як авторитетний літературознавець — дослідник модерної західноєвропейської та української поезій.

Київ у більшовицькому вирі

Минуло 104 роки звідтоді, коли армія Української Народної Республіки дала бій у протистоянні з нестримною силою більшовиків, що наступала на українські землі з одним-єдиним гаслом: "Дайош Кієв! Смєрть Центральной Радє і єйо защітнікам", а командуючий російськими військами Михайло Муравйов, що пізніше влаштує терор в українській столиці напише: "Ету власть ми нєсьом на остріях своіх штиков"

Жах на селі

Перед вами — уривок зі спогадів Віктора Кравченка, українця, талановитого інженера, якому вдалося залишитися живим після розгортання репресій у СРСР за часів Сталіна. Він був членом комуністичної партії, який вірив, що СРСР може стати країною щасливого майбутнього, однак вчасно зрозумів, що таке тоталітарний режим, повсюдна брехня та системне винищення тих, хто чинив спротив злочинній системі. Віктору Кравченку вдалося втекти і за кілька років написати книжку
яка сколихнула весь західний світ.

Винуватці Абхазької війни

Ця війна забрала життя близько 4000 людей з абхазької сторони та близько 12-15 тисяч з грузинської. Понад 300 тисяч мешканців Абхазії, переважно грузини, стали біженцями. В їх будинках зараз живуть абхази. Вони продають ці будинки громадянам Росії як свою власність. І це, здебільшого, вина трьох людей

Помилка Михайла Терещенка

Тут би йому і зрозуміти все та направити сили, а головне всі гроші, саме в цей напрямок, повернутись в Київ, поставити чітку і виграшну ставку на Україну. Але ні... він ставить все на "зеро", бажаючи отримати абсолютно повний контроль, всю імперію, вибороти для себе мрію демократичної Росії, яка настільки ж примарна, як і його віра в те, що в казино приносять успіх ставки на дати народження матері і бабусі