Спецпроект

Відтепер доступні он-лайн свідчення очевидців Бабиного Яру

Зібрані КҐБ 36 свідчень киян про 29-30 вересня 1941 р. сьогодні оприлюднили Центр досліджень визвольного руху та Архів СБУ.

"…На цьому майданчику гітлерівці зривали з людей одяг і напівроздягнених гнали до місця страти. Люди кидалися із одного місця на друге, як божевільні, в загальний гул зливалися крики і автоматні черги. На землі я побачила немовля і на моїх очах гітлерівець палкою розтрощив йому голову…".

До річниці розстрілів євреїв у Бабиному Яру Центр досліджень визвольного руху спільно із Галузевим державним архівом СБУ публікує свідчення очевидців та тих, кому вдалось дивом врятуватись в ті страшні вересневі дні 1941-го.

Військовополонені засипають землею ділянку Бабиного Яру, де лежать розстріляні євреї.

Фото:  Йоганнес Хелле, жовтень 1941 року

  

У вересні 1941 року на вулицях Києва розклеїли оголошення, що пропонували всім євреям з'явитися до 8 ранку 29 числа на перетин Мельникової і Доктерівської (насправді Дехтярівської, але назва подана з помилкою) вулиць.

На це перехрестя з раннього ранку потоками йшли люди, там з'єднувалися і вирушали повз будівлю заводу "Артем" і сучасну станцію метро "Лук'янівська" вулицею Мельникова у напрямку єврейського кладовища.

Перші страшні здогади з'являлися на підході до повороту на вулицю Дорогожицьку, де починалось оточення військовими. Тут стояли дротяні загородження, протитанкові "їжаки", мішки з піском та озброєні люди. Далі киян, які проводжали своїх єврейських друзів, чи сусідів – не пускали.

"Протягом цього дня я бачила страшні картини: люди на моїх очах сходили з розуму, ставали сивими, навколо були крики і стогони, цілий день стріляли з кулеметів. Я бачила як німці відбирали у матерів їх дітей і кидали вниз яру…" - згадувала Діна Пронічева.

"Оприлюднена колекція документів – це важлива частина справи №48 з матеріалами про розслідування масових знищень людей в Бабиному Яру у дні нацистської окупації в місті Києві, яка була сформована у 1980 році та зберігається зараз в Архіві СБУ", - розповідає директор Архіву Андрій Когут.

"Опубліковані матеріали унікальні тим, що свідки та очевидці подій розповідають про про вересневі дні 1941 року. Також подано копії свідчень про Сирецький концтабір СД, що знаходився неподалік Бабиного Яру та про те, як у 1943 році нацисти намагалися приховати свій злочин — почали викопувати останки розстріляних та спалювати їх" - резюмує Андрій Когут.

У 1943 р. нацисти програвали битву за битвою і, відступаючи, хотіли знищити сліди своїх злочинів. Таких як Давид Будник (червоноармієць, що потрапив в полон при обороні Києва 21 вересня 1941 р. Перебував у різних таборах для військовополонених на території міста, а восени 1942 р. був переведений до Сирецького табору) залучали до викопування трупів розстріляних у Бабиному Яру та спалювання їх в печах.

"Такі печі нас змушували будувати в різних місцях. В одну піч ми укладали до 2 000 трупів. Після згоряння, ми спеціальними трамбівками розбивали обвуглені кістки, просівали їх через сита. При цьому виявлені золоті речі і, зокрема, золоті зубні коронки підбирали гітлерівці. Попіл розсипали по дну яру. У період спалення трупів, не рідше двох разів на тиждень, німці привозили в душогубках (по 8 – 9 ходок в день) живих в'язнів і тут же, в автомашинах, отруювали їх вихлопним газом, а нас змушували укладати трупи в печі" - згадував у 1967 р. Будник.

З колекцією документів КҐБ про розстріли у Бабиному Яру можна ознайомитися за адресою – http://avr.org.ua/index.php/ROZDILY_RES?idUpCat=1328&pc=100&sort=1&fd=date&pv=1

Електронний архів визвольного руху avr.org.ua є сервісом відкритого онлайн доступу до повнотекстових копій архівних матеріалів. Проект реалізується Центром досліджень визвольного руху спільно з Львівським національним університетом імені Івана Франка та Національним музеєм "Тюрма на Лонцького" за участі Архіву СБУ, Українського інституту національної пам’яті та Національного університету "Києво-Могилянська академія". Сьогодні в Е-архіві доступні копії понад 24 500 документів. Місія проекту — робити минуле доступним.

Підготовка та публікація онлайн-колекції "Бабин Яр у свідченнях очевидців" з Галузевого державного архіву СБУ стала можливою завдяки підтримці Посольства Чеської Республіки в Україні, програми Transition, а також Міжнародного Вишеградського фонду спільно з Міністерством закордонних справ Королівства Нідерландів.

Нагадуємо, що в рамках реформи декомунізації, Україна надає вільний для кожного доступ до документів колишньої радянської спецслужби — ЧК-НКВД-КҐБ. Звернутися до архіву можна особисто або написати електронного листа. Це право передбачено Законом України "Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років". Для детального ознайомлення з рекомендаціями щодо пошуку та відповідями на поширені питання рекомендуємо порадник як шукати в архівах "Право на правду".

Також, цьогоріч Центр досліджень визвольного руху спільно із Українським інститутом національної пам’яті підготували фотодокументальну виставку "Тріумф людини. Мешканці України, що пройшли нацистські концтабори", яка відкрилася 8 травня 2018 року в День пам'яті і примирення біля Головного поштамту в Києві і працювала до 23 серпня. Наукові співробітники ЦДВР у співпраці з партнерами зібрали унікальні матеріали про людей, які пройшли важкі випробування, але не втратили людської гідності, про небайдужість, розділений окраєць хліба, про силу волі, віри і любові, про перемогу надії.

Детальніше із інформацією виставки можна ознайомитись на сторінках інформаційних партнерів ТСН та "Гордон".

Усі публікації за темою Бабин Яр

«…з крісом у руках, з пером чи живим словом» спадщина Євгена Побігущого

За життя Є. Побігущого-Рена його дописи в еміграційній пресі, передмови до окремих військознавчих студій, відгуки й рецензії на видання українською й чужими мовами, спогади, завуальовані псевдом «Євген Беркут», а виступи і вибрані доповіді – й поготів, ніколи не були зібрані під однією обкладинкою. З огляду на це у рік 120-ліття Є. Побігущого-Рена настав найвищий час подати сучасному українському читачеві його вибрані публікації, рукописи, виступи і листування.

Сталінська "боротьба з бандитизмом". Раунд перший: 1944

Нищівної поразки в бою з бригадою УПА-Північ "Помста Базару" зазнав підрозділ 1-го батальйону 220-го прикордонного полку НКВД. Підрозділ був оточений, розчленований на кілька груп і майже в повному складі знищений. Бій стався в річницю страти ЧК учасників Другого зимового походу Армії УНР у 1921 році під с. Базар. Так бригада УПА символічно відплатила чекістам за смерть українських вояків.

Український патріот й авантюрист Джейкоб Макогін – князь Леон Богун Мазепа Розумовський

Він видавав себе за відставного полковника Корпусу морської піхоти США і нащадка українського гетьмана Кирила Розумовського, купував вілли і квартири в Італії та Швейцарії, на власному автомобілі разом із ефектною і заможною дружиною-американкою об’їздив пів Європи, багато жертвував на підтримку українського національно-визвольного руху і привернення уваги в світі до українського питання. При цьому культивував ореол загадковості і таємничості навколо своєї персони серед оточення, через що його нерідко вважали чи то американським, чи то англійським, чи якимось іншим шпигуном.

Харківська епопея Павла Шандрука

Постать українського військового, генерал-хорунжого армії УНР Павла Шандрука доволі відома. Герой Української революції та вересневої кампанії 1939 року. Генерал-полковник в еміграції та командувач Української Національної Армії. У 1965 році польський еміграційний уряд нагородив Шандрука вищим військовим відзначенням – срібним орденом "Віртуті Мілітарі". Перелік звитяг цієї непересічної постаті можна ще довго продовжувати. Та чи все нам відомо про його ранню біографію? У пропонованому Вам матеріалі розповідається про харківський період та службу в поліції, ймовірно, того самого Павла Шандрука.