Інститут українознавства став на захист Григорія Купріяновича. ЗАЯВА

Вважаємо, що ганебна провокаційна метушня навколо доктора Г. Купріяновича затіяна з єдиною метою – задля підігрівання дуже потрібної певним силам у нинішній Польщі побутової антиукраїнської істерії, не виключено, – замовленої іззовні, як це нерідко виявляється в особливо активних на цьому полі сусідів України.

Науково-дослідний інститут українознавстава звернувся до Президента України, Міністра закордонних справ України, координатора проектів ОБСЄ в Україні та Директора Бюро демократичних інститутів та прав людини ОБСЄ у Варшаві (Польща) з приводу кримінального провадження стосовно історика Григорія Купріяновича.

"Історична правда" публікує текст даного звернення в повному обсязі.

 

Ми, Вчена рада та трудовий колектив Науково-дослідного інституту українознавства МОН України висловлюємо обурення черговим витком українофобії, яку провадить підштовхувана крайніми реваншистсько-шовіністичними колами влада Польщі.

Зокрема, об’єктом особливої уваги люблінського воєводи Пшемислава Чарнека став доктор історії Григорій Купріянович, який виступив з промовою на траурних урочистостях у Сагрині. Воєвода приписав докторові Г. Купріяновичу "однозначне", на його думку, порівняння подій на Волині й у Сагрині та навколишніх селах, але сам блюзнірськи маніпулює "статистикою загиблих".

Ганебне переслідування історика, одного з найактивніших представників української громади у Польщі, Голови Українського товариства в Любліні, доктора Григорія Купріяновича може стати поворотним пунктом в українсько-польських стосунках.

"Мірятися пролитою кров’ю наших народів і здобувати на трагедії політичні дивіденди – це ганебно" – твердив у Сагрині Президент України П. Порошенко. Особливо ганебно, коли біля нього заходиться високий урядовець державної адміністрації – очільник Люблінського воєводства Пшемислав Чарнек, а до того – ще й габілітований доктор права та в недавньому житті – ад’юнкт кафедри конституційного і канонічного права Люблінського Католицького Університету імені Папи Івана Павла II.

Вважаємо, що поведінка воєводи перекреслює також і професійну наукову етику й несумісна так само зі статусом науковця, підриває основи, на яких століттями будувалося європейське наукове середовище.

Тому звертаємося із закликом до широкої наукової спільноти дати належну оцінку, щонайменше, дивним крокам воєводи-правника. Не випадково, мабуть, люблінський ІПН відхилив позов воєводи проти доктора Г. Купріяновича й довелося поспішно відшукати "згідливішого" прокурора на провінції.

Вважаємо, що ганебна провокаційна метушня навколо доктора Г. Купріяновича затіяна з єдиною метою – задля підігрівання дуже потрібної певним силам у нинішній Польщі побутової антиукраїнської істерії, не виключено, – замовленої іззовні, як це нерідко виявляється в особливо активних на цьому полі сусідів України.

Саме так зазначені потуги сприймає й переважна більшість мислячих представників польського суспільства, які слушно вбачають у діях воєводи Чарнека, його покровителів та прихильників чергову ганебну сторінку нинішньої польської історії.

Переслідування Г. Купріяновича може мати потрійну мету: монополізувати право на історичну істину, випробувати препаровані історичні міфи як важіль тиску на Україну, врешті –– залякати, деморалізувати та підштовхнути до асиміляції українську громаду в Польщі.

Іншими словами – кампанія цькування Г. Купріяновича не лише підважує свободу слова, ставить під сумнів можливість академічної дискусії, не лише демонструє процес відвертої інструменталізації історії через примусове замовчування одних фактів та вип’ячування інших, не лише погіршує стосунки між Польщею і Україною, – вона стигматизує і дискримінує всю українську спільноту в Польщі.

Все це змушує згадати найгірші сторінки в історії ХХ століття, терор тоталітарних режимів, ідеологізовану "арійську" та "класову" науку, які очевидно слугують рольовою моделлю нової польської "поліції думки".

З свого боку, висловлюємо нашу відданість принципам свободи слова, свободи наукового дослідження, вільної академічної дискусії, нашу прихильність рівноправному українсько-польському партнерству і нашу безумовну підтримку та солідарність з Г. Купріяновичем.

Ми звертаємося до української та польської наукової спільноти з закликом не допустити розправи над науковцем.

Вимагаємо від Президента України та Міністерства закордонних справ України вжити всіх політичних та дипломатичних засобів, щоб захистити Г. Купріяновича та унеможливити подальший наступ реваншистско-шовіністичних сил на українську громаду Польщі.

Просимо координатора проектів ОБСЄ в Україні та керівника Бюро демократичних інститутів та прав людини ОБСЄ у Варшаві взяти питання захисту Григорія Купріяновича під свій контроль.

Від імені Вченої ради та трудового колективу, директор, к.і.н. Богдан Галайко

Нагадуємо, що 14 серпня 2018 року Окружна прокуратура у місті Замостя Люблінського воєводства розпочала розслідування щодо висловлювань голови Українського товариства Григорія Купріяновича під час пам'ятних заходів 8 липня у Сагрині на вшанування українців, убитих польським збройним підпіллям у 1944 році.

9 липня Люблінський воєвода Пшемислав Чарнек подав заяву у прокуратуру на доктора Григорія Купріяновича у справі слів, які той сказав під час пам’ятних заходів 8 липня. У цей день на цвинтарі у Сагрині вшанували пам’ять українців, які загинули від рук польських "селянських батальйонів" та підрозділів Армії Крайової у 1944 році.

Під час урочистостей українець сказав зокрема: "Вони (українці – І.П.) померли від рук інших громадян Річ Посполитої, оскільки говорили іншою, ніж більшість, мовою та були іншого віросповідання. Цей злочин проти людства вчинили члени польського народу, партизани АК − солдати польського підпілля".

За словами Люблінського воєводи, думки, які Григорій Купріянович висловлював протягом останніх років, та його доповідь від 8 липня, однозначно є порушенням закону. Воєвода впевнений, що українець не лише "зневажив польський народ", а й порушив закон про Інститут національної пам’яті Польщі, що вводить штраф або покарання у вигляді тюремного ув’язнення терміном до трьох років за "заперечення злочинів українських націоналістів".

На захист українського діяча став зокрема депутат Сейму РП Міхал Камінський, який надіслав інтерпеляцію (звернення) до прем’єр-міністра Польщі.

Читайте також:

Будівлю ІПН Польщі обмалювали гаслами на підтримку Купріяновича. ФОТО

Купріяновича відкликали з комітету при Інституті національної пам’яті в Любліні

Порошенка викликатимуть на допит у польську прокуратуру?

Люблінський воєвода хоче заявити в прокуратуру на організатора вшанувань у Сагрині. ФОТО, ВІДЕО

Українське посольство у Варшаві: Вшанування у Сагрині під українськими прапорами не є провокацією

Люблінського воєводу звинуватили в шовінізмі за антиукраїнські вислови

Клімкін жорстко відреагував на інсинуації люблінського воєводи

IPN Польщі розслідуватиме слова Купріяновича у Сагрині

Список розстріляних українців у Сандармоху

5 серпня 1937 року вступила в дію постанова Політбюро ЦК ВКП(б) «Про антирадянські елементи». Розпочалася наймасовіша за всю радянську епоху «чистка» суспільства від реальних та потенційних опонентів владі, від елементів, які «не годилися для будівництва комунізму». Теоретичне обґрунтування цих заходів здійснив новий нарком НКВД Ніколай Єжов, а вдосконалив особисто Сталін.

Київ у більшовицькому вирі

Минуло 104 роки звідтоді, коли армія Української Народної Республіки дала бій у протистоянні з нестримною силою більшовиків, що наступала на українські землі з одним-єдиним гаслом: "Дайош Кієв! Смєрть Центральной Радє і єйо защітнікам", а командуючий російськими військами Михайло Муравйов, що пізніше влаштує терор в українській столиці напише: "Ету власть ми нєсьом на остріях своіх штиков"

Жах на селі

Перед вами — уривок зі спогадів Віктора Кравченка, українця, талановитого інженера, якому вдалося залишитися живим після розгортання репресій у СРСР за часів Сталіна. Він був членом комуністичної партії, який вірив, що СРСР може стати країною щасливого майбутнього, однак вчасно зрозумів, що таке тоталітарний режим, повсюдна брехня та системне винищення тих, хто чинив спротив злочинній системі. Віктору Кравченку вдалося втекти і за кілька років написати книжку
яка сколихнула весь західний світ.

Винуватці Абхазької війни

Ця війна забрала життя близько 4000 людей з абхазької сторони та близько 12-15 тисяч з грузинської. Понад 300 тисяч мешканців Абхазії, переважно грузини, стали біженцями. В їх будинках зараз живуть абхази. Вони продають ці будинки громадянам Росії як свою власність. І це, здебільшого, вина трьох людей