Хмельницького та Грушевського однаково добре сприймають на Сході й Заході

Набільш позитивно з-поміж історичних діячів українці оцінюють гетьмана Богдана Хмельницького та історика, голову Центральної Ради Української Народної Республіки Михайла Грушевського.

На користь згаданих фігур висловилися відповідно 73% та 68% громадян, опитаних Соціологічною групою "Рейтинг". 53% респондентів також позитивно оцінили діяльність гетьмана Івана Мазепи.

Прихильників Провідника ОУН (революційної) Степана Бандери лише трохи більше (36%) за його антагоністів (34%), а Голову Директорії УНР Симона Петлюру сприймає та не сприймає однакова кількість респондентів (по 30%).

Водночас, досить багато опитаних мають позитивне ставлення до Генерального секретаря ЦК КПРС (1964—1982) Леоніда Брежнєва (47%) та імператора Росії (1682—1725) Петра І (43%). Це більше, ніж тих, хто ставиться до них негативно (39% і 26% відповідно).

 

Перший та останній керівники Радянського Союзу Володимир Ленін та Михайло Горбачов удостоїлися однаково негативних відгуків (51—52% негативних, і лише 25% позитивних). До іншого радянського вождя Йосипа Сталіна ставлення найгірше — 58% опитаних сприймають його негативно при 21% позитивно налаштованих.

Згідно зі спостереженнями соціологів групи "Рейтинг", протягом останніх шести років українці загалом стали краще ставитися до українських історичних постатей. При цьому респонденти демонструють стабільно негативні настрої щодо Леніна й Сталіна, а сприйняття Петра І навіть погіршилося.

Але якщо брати регіональний вимір, то у сприйнятті радянських і російських історичних діячів є суттєві відмінності. Окрім Горбачова, їх значно краще сприймають на Півдні та Сході. У той же час, Бандера й Петлюра більше популярні в західних областях.

Найкращі рейтинги в Грушевського і Хмельницького — їх однаково добре оцінюють в усіх куточках України.

Опитування проводилося серед повнолітніх мешканців України методом формалізованого інтерв’ю. Вибірка (2000 осіб) репрезентативна за віком, статтю, регіонами і типом поселення. Помилка репрезентативності дослідження — не більше 2,2%.

Нагадаємо, соціологи з'ясували, скільки українців вважають Голодомор 1932—1933 років геноцидом української нації.

Антон Дробович: Гри в одні ворота не буде

Розмова з Антоном Дробовичем, головою Українського інституту національної пам’яті (УІНП) про польсько-українські відносини, спільні плани та проекти, виклики на новій посаді, а також про те, кого він вважає героями України. Інститут Антон Дробович очолив у грудні 2019 року, після того, як виграв конкурс, попереднім керівником був Володимир В’ятрович.

Луцьк в окупації: побороти епідемії й вижити!

Луцьк – одне з перших українських міст, яке було окуповане вермахтом вже надвечір 25 червня 1941 року. Нова окупація приносить не тільки усі «принади» нацистського режиму, але й епідемії

Як і чому вікінги опинилися у Західній Україні

Як тут опинилися скандинави? Вони були важливою частиною державного апарату Русі, особливо в період правління князя Володимира. З літопису відомо, що Володимир був змушений тікати у Швецію після невдачі у міжусобній війні. Звідти він повернувся із армією варягів, які допомогли відвоювати спадщину.

“Какая разніца” і штрафи за російські вивіски: мовні пристрасті в Україні сто років тому

Мовне питання в Україні, здавалося б, остаточно вирішене та законодавчо врегульоване, знову з’являється на порядку денному – з подачі вже нової влади. Паралельно бачимо спроби назвати мову “причиною громадянської війни”, чинити опір подальшій українізації тощо. Нічого нового за останні 30 років? Насправді такі “мовні срачі” трусили Україну і після проголошення незалежності більше 100 років тому!