Спецпроект

Президент Словаччини засудив спроби виправдання Голодомору

Усі народи світу повинні рішуче відкидати будь-які спроби виправдати смертоносну політику, що спричинила Голодомор в Україні, та намагання маніпулювати цією темою.

Про це заявив президент Словаччини Андрей Кіска у виступі на міжнародному форумі "Україна пам’ятає, світ визнає", пише Європейська Правда із посиланням на "Укрінформ".

Андрей Кіска під час вашування жертв Голодомору

 

"Ця трагедія змінила життя мільйонів людей і багатьох націй, і наша моральна відповідальність – не забути її, зробити все можливе, щоб така безпрецедентна людська трагедія ніколи не повторилася, рішуче відкидати будь-які спроби виправдати цю смертоносну політику або маніпулювати за допомогою пропаганди", - сказав Кіска.

Він зазначив, що історія Голодомору – це найгірший прояв порушення норм гуманності.

На думку словацького лідера, жодна статистика не виміряє страждань, заподіяних мільйонам людей з єдиною метою – зламати їхню волю і в такий спосіб досягти влади над ними.

"Це наша відповідальність – допомогти повністю розкрити історичну правду, і ця правда повинна стати моральним компасом для нас і майбутніх поколінь", - додав президент Словаччини.

Нагадуємо, що Міністерство закордонних справ Російської Федерації в офіційній заяві заперечило, що Голодомор 1932—1933 років був геноцидом української нації.

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.