"Як домовитися з минулим?" Відкрилася реєстрація на міжнародну конференцію

Центр Досліджень Визвольного Руху та Фонд Конрада Аденауера в Україні запрошують на міжнародну конференцію "Як домовитись з минулим", яка відбудеться 19-20 листопада у Києві.

Зміни політики пам’яті в Україні, які відбулись за останні 5 років, підняли у суспільстві багато дискусійних тем: як ставитись до періоду радянського тоталітаризму та як поводитись з його ідеологією, пам’ятниками, мистецтвом? Як говорити про травматичне минуле, і чи варто будувати на ньому свою ідентичність? Як працювати з розсекреченими радянськими архівами та чи потрібно це суспільству?

Ці питання впродовж двох днів обговорюватимуть відомі українські, британські, французькі, російські історики, політологи, філософи, публіцисти й журналісти.

 

RE:MEMBER. ЯК ДОМОВИТИСЬ З МИНУЛИМ
Міжнародна конференція

19-20 листопада 2018 року.

Місце: готель Radisson Blu, вул. Ярославів Вал, 22, м. Київ.

Формат: тематичні панелі, модерована дискусія, тривалість панелі — 1,5 години, час на запитання — 30 хвилин.

Робочі мови: українська, англійська.

Попередня реєстрація на захід обов'язкова: bit.ly/2RFaKDf

У разі додаткових питань, напишіть на скриньку: history@cdvr.org.ua

ПРОГРАМА

19 листопада, понеділок

09.00 Ранкова кава. Реєстрація учасників

09.30 Відкриття конференції.

Габріеле БАУМАНН — керівниця Представництва Фонду Конрада Аденауера в Україні
Володимир В’ЯТРОВИЧ — Голова Українського інституту національної пам’яті.
Ганна ГОПКО — народна депутатка, Голова комітету ВРУ у закордонних справах
Анна ОЛІЙНИК — в.о. директорки Центру досліджень визвольного руху

10.00 ПАНЕЛЬ І

Політика національної пам’яті: інтервенція чи діалог з минулим?

Що таке національна пам’ять?
Навіщо народу пам’ять про минуле?
Чи потрібна "інституціоналізація пам’яті"?
Які рамки та інструменти державної політики національної пам’яті?

Володимир В’ЯТРОВИЧ — історик, Голова Українського інституту національної пам’яті
Микита ПЕТРОВ — історик, Міжнародне історико-просвітницьке, правозахисне і благодійне товариство "Меморіал" (Росія)
Вікторія СЮМАР — народна депутатка, Голова комітету ВРУ з питань свободи слова та інформаційної політики
Ростислав ПАВЛЕНКО — директор Національного інституту стратегічних досліджень, радник Президента України

Модератор: Андрій КОГУТ — директор Галузевого державного архіву СБУ

12.00 Перерва на каву

12.30 ПАНЕЛЬ ІІ
Рівні і рівніші. Панування, спротив і колаборація в епоху тоталітаризмів у Східній Європі

Де різниця в історичних наративах "підкорювачів" та "підкорених"?
Чи можемо говорити про достовірність/помилковість національних наративів?
Як довго можуть "жити" міфи та кліше тоталітаризмів?
Кого вважати колаборантом і чи можемо застосовувати цей термін до Радянського Союзу?
Диференціація "рівності" у нацистському та комуністичному тоталітаризмах?

Галя АКЕРМАН — письменниця, історикиня, докторка з питань релігії, голова Європейського Форуму для України (Франція)
Володимир БІРЧАК — історик, керівник академічних програм Центру досліджень визвольного руху, науковий співробітник Інституту історії церкви
Віталій НАХМАНОВИЧ — історик, науковий співробітник Музею історії м. Києва, відповідальний секретар Громадського комітету для вшанування пам’яті жертв Бабиного Яру
Гульнара БЕКІРОВА — історикиня, журналістка, дослідниця кримської історії, член українського ПЕН-клубу
Ігор ЩУПАК — історик, директор Всеукраїнського центру вивчення Голокосту "Ткума"

Модератор: Яна ПРИМАЧЕНКО — історикиня, наукова співробітниця Інституту історії Національної академії наук України

14.30 Обід

15.30 ПАНЕЛЬ ІІІ

Для чого нам пам’ятати про несвободу

Яке місце в пам'яті займає "час несвободи"?
Як використовує пам'ять про несвободу культура та ідеологія?
Як пам’ятати про репресії, окупацію та масові порушення прав людини?
Чи може об'єднувати пам'ять про несвободу?
Кати, виконавці, жертви, спостерігачі, байдужі та борці — що з їхнього досвіду важливе для сучасності?

Микола РЯБЧУК − Президент Українського ПЕН-клубу, публіцист, поет, прозаїк
Тарас ЛЮТИЙ — філософ, письменник, доктор філософських наук, професор кафедри філософії та релігієзнавства Національного університету "Києво-Могилянська академія"
Ігор ПОШИВАЙЛО — музеолог, директор Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні — Музею Революції Гідності
Ростислав СЕМКІВ — директор видавництва "Смолоскип", викладач Києво-Могилянської академії

Модератор: Олександра МАТВІЙЧУК — правозахисниця, координатор Євромайдан SOS, голова Правління Центру громадянських свобод

17.30 Підсумки першого дня конференції

18.00 Вечеря-прийняття

20 листопада, вівторок

09.00
Ранкова кава

10.00

ПАНЕЛЬ IV
Як тоталітаризм використовує культуру. Що робити з мистецтвом тоталітарної пропаганди

Як ідеологія проникає в культуру?
Як сьогодні ставитися до мистецтва, яке з'явилось за тоталітарних режимів?
Як пам’ятати про мистецтво радянського періоду?
Чи може мистецтво бути терапією для суспільства з травматичним досвідом?
Де і чи є рамки свободи вираження в мистецтві за часів тоталітаризму?
Чи могла культура бути осередком свободи в тоталітаризмі?

Оксана ЗАБУЖКО — письменниця, есеїстка, публічна інтелектуалка (узгоджується)
Іван КОЗЛЕНКО — письменник, директор Національного центру Олександра Довженка
Ростислав ЛУЖЕЦЬКИЙ — художник, видавець
Пітер ПОМЕРАНЦЕВ — журналіст, телевізійний продюсер і письменник (Велика Британія)

Модератор: Юрій МАКАРОВ — журналіст, телеведучий, документаліст, член Правління НСТУ

12.00 Перерва на каву

12.30 ПАНЕЛЬ V

Травми тоталітаризму: вирок чи досвід?

Чи можна і як уникнути відтворення тоталітарних практик?
Як пам’ятати про геноцид?
Чи можна і як будувати на ньому свою ідентичність?
Як не культивувати комплекс віктимності?

Володимир ЄРМОЛЕНКО — філософ, журналіст, викладач Києво-Могилянської академії
Генадь ПОБЕРЕЖНИЙ — запрошений професор Українського вільного університету (Німеччина), афілійований науковець Українського наукового інституту Гарвардського університету (США)
Сергій КВІТ — професор Національного університету "Києво-Могилянська академія", міністр освіти і науки України (2014-2016 рр.)
Ярина ЯСИНЕВИЧ — керівниця програм Центру досліджень визвольного руху, спеціаліст із суспільних комунікацій

Модератор: Олександр ЗІНЧЕНКО — журналіст, історик, ведучий телепрограми "Розсекречена історія" на UA:суспільне

ПІДСУМКИ

14.30 Обід

Пужники. У пошуках правди

Села Пужники, що на Тернопільщині, ви не знайдете на карті України. І проблема не в тому, що топографи забули про нього, чи воно занадто маленьке, щоб бути нанесеним. Його більше не існує, як і багато сіл, що зникли під час та після Другої світової війни. Однак минулого року село знову "з'явилося", щоправда, на шпальтах польських та українських видань. Що сталося у Пужниках у 1945-му? Який стосунок мають до цього УПА, "істрєбітєльні батальйони" та НКВД? Та, зрештою, коли воно перестало існувати?

Таємниця зникнення Степана Федака молодшого

Доля Степана Федака, рідні сестри якого були дружинами Євгена Коновальця й Андрія Мельника, сповнена багатьох загадок і білих плям. Вважалося, що він безслідно зник орієнтовно у 1945-му. Але органи мдб, а згодом – кдб срср не вірили в це і наполегливо продовжували розшукувати його по всьому світові. Він потрібен їм був для того, щоб довести до кінця спецоперацію, яка несподівано перервалася з початком війни. Ця операція є яскравим прикладом того, як москва вдавалася до застосування доволі специфічного методу, як "лагідне" вербування, аби лише проникнути до близького кола лідерів українського визвольного руху.

Євроспільноті слід терміново придбати собі нову "парасольку", - словацький науковець і політолог Александр Дулеба

Коли закінчувалася Друга світова війна британський прем'єр Уїнстон Черчіль запропонував інтеграцію інституцій. Не тільки спільний економічний ринок товарів, але й колективну безпеку. Все, що включає у себе поняття "європейський спосіб життя" при верховенстві права, демократії, вільних виборах, гарантії людських прав, свободі слова – сьогодні під великим питанням. Ми повністю недооцінюємо основи європейського інтеграційного проєкту, які сьогодні вкрай важливо реставрувати.

Микола Штейнберг: "У наші руки потрапила велетенська енергія. Вона може працювати на благо, а може все зруйнувати. Головне у безпеці – це ризики у взаємодії людини та створеної нею техніки"

Квітень 2026 року. За цей час Чорнобильська катастрофа встигла обрости томами наукових звітів, сотнями годин кінохроніки та, на жаль, десятками зручних міфів. Проте в рофесійному середовищі є імена, чия вага в дискусії про безпеку є абсолютною. Серед них Микола Штейнберг – інженер, який пройшов шлях від "народження" Чорнобильської АЕС до участі в подоланні наслідків катастрофи, що сколихнула весь світ.