Ритуальні ями та інші знахідки — археолог розповів про відкриття в трипільській печері

Археолог Михайло Сохацький розповів про останні знахідки в печері Вертеба в с. Більче Золоте Борщівського району Тернопільської області, в якій було трипільське поселення.

Про результати археологічної експедиції, яка пройшла в липні 2018 року, виданню "20 хвилин" розповів її керівник Михайло Сохацький.

"Ми змогли виявити цікаві речі, на які раніше ніхто не звертав уваги. У печері люди вдосконалювали підземний лабіринт. Він сирий, темний, незручний. Також побачили там зігрівальні прилади, своєрідні пічки, які довго тримали тепло. Знайшли ритуальні ями, в які скидали виліплені з глини фігурки тварин, людей, посуд, знаряддя праці, амулети. Тобто, під час якогось обряду ці речі люди кидали у такі ями", -- сказав науковець.

 Фото: te.20minut.ua

За словами археолога, під дослідження виявили й традиційні знахідки: знаряддя праці з каменю, кременю.

"Чудово збереглися вироби  з кістки і рогу — мотики і кинжали, — зазначає пан Сохацький. — Знайшли й специфічні фігурки людей, виліплені з глини. Вони по-своєму цікаві. Це в основному жінки, чоловічих статуеток майже не знаходять. Як ми розуміємо, вони є символом родючості, матері. Є фігурки домашніх і диких тварин. Зрозуміло лише, що їх теж використовували у якомусь ритуалі".

 Фото: te.20minut.ua

Експедиція під керівництвом Михайла Сохацького працює у цій печері з 1995 року. Фінансує дослідження археолог за власний кошт і кошти друзів. За цей час знайшли знаряддя праці, колекція розписного посуду, прикраси, знаряддя з кременю, міді, каменю.

Крім того, в печері Вертеба вдалося знайти антропологічний матеріал (рештки людей), який дасть змогу встановити вік цих людей, їхнє здоров’я, їхнє харчування, хвороби та ін.

Як повідомлялося, Союз промисловців і підприємців Туркменистану профінансував розкопки  на місці давного міста Шехріслам.

Українська культура у листівках і платівках діаспори

Українська листівка як засіб комунікації в українській повоєнній діаспорі представляє не тільки унікальне мистецьке явище, а як на мене, і мовну, лінгвістичну цінність. У час повоєнного тоталітаризму поштівки та музичні диски з українською музикою перетворилися на засіб підтримки рідних та близьких, як на поселеннях так і в Україні.

Останні форпости “русского міра” на Одещині

Останнім часом Україна завдяки наполегливій праці істориків, публіцистів, журналістів і блогерів розбірливіше дивиться на власну минувшину. Тепер без особливих зусиль середньостатистичний школяр “на пальцях” може пояснити, що Чорне море не копали древні “укри”, українську мову не вигадували в “австро-угорському генштабі”, Ленін не те, щоби не “зробив Україну”, а й узагалі тут ніколи не бував. І, найголовніше, як виявилося, не сучасні українські можновладці “переписують історію”. Її переписали радянські історики-фантасти, а нині їхню справу продовжують російські неоімперські пропагандисти.

Харківські адреси Миколи Міхновського

Де мешкав і працював Микола Міхновський у Харкові? Це важливе питання для належного вшанування пам’яті основоположника української незалежності (самостійності) досі належним чином не досліджене. В Харкові, зокрема, дотепер немає йому пам’ятника.

Молоде життя Євгена Побігущого-Рена

Незважаючи на польську займанщину, українське життя в Коломиї, зглядно у молоді, дуже активне і рухливе. Діють у місті два українські покоління – батьки молодих людей, і вони самі – нове покоління українських патріотів. Оці "молоді" страждають від програної боротьби батьків, їхнього сидіння і квиління про те, що треба змиритися з фактичним станом. Натомість молоді час від часу все голосніше ставлять своїм завданням визволення рідної землі від окупантів і загарбників, особливо ті, що вже воювали за Україну