Африканським солдатам британської армії у Другій світовій платили менше — документ

Понад півмільйона чорношкірих солдатів з Африки, які воювали в лавах британської армії у Другій світовій війні отримували в три рази меншу платню, ніж їхні білі соратники. Це стало відомо з оприлюдненого документа.

Документ з Національного архіву Британії свідчить про систематичну дискримінацію африканських солдатів з боку уряду, який платив білим воякам (навіть тим, які жили в колоніях і служили пліч-о-пліч з африканцями в колоніальних частинах) значно більше, ніж темношкірим, ідеться в публікації The Guardian.

Документ виявили автори документального фільму "People and Power" каналу "Аль-Джазіра".

Протягом першої половини ХХ століття Британія масово призивала африканських чоловіків для захисту своїх колоній на материку й за його межами.

Під час Другої світової війни ці солдати посилювали війська Союзників, які розбили італійців на території Африканського Рогу (Сомалі), відвоювали о. Мадагаскар у пронімецького режиму Віші та билися з військами імперської Японії в нестерпних умовах Бірми (нині М’янма).

Незважаючи на їхні жертви та нелюдське поводження з ними, британський уряд відмовляв у рівному ставленні до цих африканських солдатів.

Коли солдат демобілізувався, британська корона виплачувала йому одноразову суму, відому як "воєнна подяка", відповідно до расової ієрархії, яка зберігалася в африканських колоніях.

 Ветерани Королівських африканських стрільців Великої Британії Еусебіо Мбіукі та Гершон Фунді вшановують полеглих товаришів на військовому цвинтарі під г. Кенія. Фото: Jack Losh

"Коли я звільнився, мені не дали нічого", — говорить 100-річний ветеран Еусебіо Мбіукі (Eusebio Mbiuki), який пройшов жорстокі бої в Бірмі, воюючи за Британію, а нині живе в злиднях у селі в Кенії. "Вони мали знати, наскільки ми їм допомогли, і дати щось. Але не в нашому випадку. Нас просто покинули", — додає він.

Розслідування "Аль-Джазіри" показало, що білий рядовий міг заробити 10 шилінгів за місяць служби, в той час, як чорний у тому самому званні — лише 3,5 шилінга (1/20 фунта стерлінгів).

Кожен білий капрал отримував від Британії "воєнну подяку" в розмірі 12 шилінгів за місяць служби, а чорношкірий – тільки 4. Кожну виплату здійснювали численні колоніальні адміністрації Британії, встановлюючи цифру в порозумінні з військовим міністерством і міністерством у справах колоній у Лондоні.

 Принц Гаррі зустрічається з ветеранами війни та вдовами ветеранів у Бірманських казармах, Лусака, Замбія. Фото: Jack Losh

Для африканців, які служили як робітники, виплати були ще меншими, хоча вони регулярно перебували на передовій.

Рядові, капрали й сержанти робітничого корпусу могли отримати 2; 2,5 й 3 шилінги за місяць служби, відповідно, що складало близько 1/5 суми, яку отримували білі солдати.

Офіційний документ 1945 року, який визначає розміри платні для військовослужбовців різного расового походження. Фото: Kew Archives 

Расова дискримінація поширювалася й на вояків азійського походження, які служили в Британській Східній Африці. Незалежно від звань, ці військовики отримували 7,5 шилінгів за місяць дійсної служб: менше, ніж білі товариші, але більше за африканських вояків.

Оприлюднена інформація вже викликала резонанс у британському суспільстві. Чинні та колишніх урядовці та воєначальники Великої Британії засудили дискримінацію в оплаті за службу ветеранів африканського походження й закликали уряд виплатити компенсації

"Колоніальний режим інакше оцінював життя африканця, ніж європейця, — говорить професор Тімоті Парсонс, один із провідних спеціалістів з теми британської східноарфриканської армії у світі, — Виправити несправедливість можливо. У перерахунку на особу це не коштуватиме багато грошей".

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.

Пам’яті Ольги Стокотельної: "Нехай назавжди твоє добре ім’я буде між людьми"

В історії українського Руху опору 70-80 років ХХ століття особливе місце належить Ользі та Павлові Стокотельним – особам, які були відданими ідеалам вільної та незалежної України й поєднали своє життя з відомими дисидентами, правозахисниками Надією Світличною та Миколою Горбалем. У квітні цього року Ользі та Павлові мало б виповнитися 162… Саме так двійнята Стокотельні рахували свої роки. Та не судилась. 20 грудня 2023 року Ольга покинула цей світ. Цьогоріч Павло вперше за 81 рік буде свій день народження зустрічати сам.

Як співробітники КГБ намагалися зробити з Івана Багряного «червоного»

У 1950–1960-х роках органи МГБ/КГБ СССР намагалися схилити до співпраці, відмови від антирадянської діяльності й повернення до Радянського Союзу діячів культури, науки і літератури, які опинилися в еміграції. А в разі невдачі розробляли заходи з їх компрометації і навіть ліквідації. Одним із об'єктів такої оперативної розробки був відомий політичний діяч і письменник Іван Багряний.

"Звичайний фашизм": розбір тез про "священную войну" Росії проти України та Заходу

Один із важливих етапів у формуванні російської квазірелігійної доктрини "русского мира", яка за задумом має стати офіційною державною та релігійною ідеологією путінської Росії, відбувся 27 березня 2024 року. У цей день сталася знакова подія – у Залі церковних соборів Храму Христа Спасителя у Москві під головуванням Московського патріарха Кирила було офіційно затверджено "Наказ XXV Всесвітнього російського народного собору", який отримав назву "Настоящее и будущее Русского мира".