В Іспанії ексгумують тіло диктатора Франсіско Франко з могили

Уряд Іспанії схвалив рішення про ексгумацію тіла диктатора Франсіско Франко з меморіального комплексу в Долині полеглих.

Про це повідомляє УНН із посиланням на іспанське видання El Pais.

 Фото: El Pais

Родині Франко дали 15 днів на вибір нового місця поховання. В іншому випадку його вибере уряд.

Швидше за все, нащадки диктатора, що виступають проти його перепоховання, спробують оскаржити рішення у Верховному суді.

Лівоцентристський уряд Іспанії вважає, що могила Франко в центрі меморіалу жертвам громадянської війни, де поховані загиблі з обох сторін, поділяє суспільство. Крім того, закон 2007 року забороняв публічне прославляння диктатора.

Раніше уряд Іспанії відмовив родичам Франко у проханні перенести останки в крипту мадридського собору Альмудена, обґрунтувавши відмову міркуваннями "громадської безпеки".

Довідка: Франсіско Франко керував Іспанією з 1939 по 1975 рік. Каудільйо (ісп. Caudillo de España por la gracia de Dios — голова Іспанії милістю Божою), який прийшов до влади після перемоги антиреспубліканських сил в громадянській війні 1936–1939 рр., помер у віці 82 років у мадридській лікарні від серцевого нападу.

Комплекс, в якому похований диктатор, почали споруджувати у 1940 році за наказом самого диктатора як монумент пам’яті всіх загиблих у громадянській війні. Будівництво Долини полеглих велося силами ув’язнених і було завершено в 1958 році.

Влада королівства заявили про намір перенести останки Франко в червні поточного року. Попередній уряд Маріано Рахоя, який представляв консервативну Народну партію, відмовилося переносити поховання, незважаючи на парламентську резолюцію, яка закликає до такого кроку. Парламент прийняв її травнем 2017 року за ініціативою соціалістів.

Читатйте також:

В Іспанії розсекретять документи часів Франко

В оці тайфуна. Як проголосили Акт Злуки

У цей день здавалося, що буревії історії втомилися і зупинили свій руйнівний рух. Насправді над Київом зупинилося "око тайфуну", де вітру може не бути. Навколо ж української столиці усе пригиналося від буревіїв.

Незалежність №1: Коли Грушевський її оголосив, чому Винниченко сумнівався, а Єфремов був проти

У перші дні 1918 року – 9 січня за старим стилем (22 січня за новим) – в умовах військової агресії проголошено незалежну республіку Україна.

Година папуги. Сумне Різдво

Комусь із бранців Козельська безіменний дух здавався недостатньо авторитетним. То врешті-решт табором пішла нова мода: викликати дух маршала Юзефа Пілсудського. Добєслава Якубовіча дух «Діда» засмутив: «Адже на питання, у кого ти мешкаєш, дух Пілсудського надав прізвище: Кєрсновські чи Кєрнойські. Мене це непокоїть, багато думав про це різне недобре».

Ян Палах: Смолоскип №1

Лібуше Палахова, продавчиня магазину в невеличкому містечку Вшетати, після робочого дня прийшла додому й увімкнула радіоприймач. Був звичайний будній день, 16 січня 1969 року. По радіо передали дивну звістку: у Празі «студент філософського факультету Я. П. вчинив самоспалення». «Який жах…» подумала пані Лібуше але не надала цьому повідомленню надмірної уваги. Ранковим потягом вона мала їхати до Праги на зустріч з сином – Яном Палахом, щоб піти по магазинах і вибрати йому капелюха.