Апеляцію по "скіфському золоту" в Амстердамі розглянуть уже сьогодні

Сьогодні, 11 березня, апеляційний суд Амстердама збирається розглянути скаргу музеїв окупованого Криму щодо рішення про повернення "скіфського золота" в Україну.

Про це повідомив міністр юстиції України Павло Петренко в інтерв'ю Укрінформу.

"Очікуємо запеклих судових дебатів, держава Україна має право виступу першою. За попереднім графіком, засідання триватиме до 17:00 понеділка 11 березня 2019", - сказав Петренко.

Він додав, що 15 лютого Україна подала додаткові докази у справі, зокрема – експертний висновок із питань застосування Конвенції ЮНЕСКО про заходи, спрямовані на заборону та запобігання незаконному ввезенню, вивезенню та  передачі права власності на культурні цінності 1970 року професора Франческо Франчіоні, а також експертний висновок професора Ніко Шрейвера з питань міжнародного публічного права, які мають значення для розгляду справи.

За словами заступниці міністра інформполітики Еміне Джапарової, яку цитує Укрінформ, на цьому засіданні представників кримських музеїв не буде. Їх представлятиме одна з найкращих юридичних компаній у Нідерландах, яка вела більшість справ пов’язаних із Росією.

"Їх захист наполягає на тому, що це майнове питання між музеями — Музеєм Аларда Пірсона та 4 кримськими музеями, а не політичне. Мовляв, був договір між музеями — цінності привезли з Криму та мають бути повернуті в Крим. Україна спирається на Конвенцію ЮНЕСКО 1970 та те, що музейні артефакти є частиною державного музейного фонду. А за умов окупації, держава як гарант їх зберігання, не зможе це гарантувати за умов їх повернення в Крим", — підкреслила Джапарова.

Нагадаємо, виставку "Крим – золото та таємниці Чорного моря" (нід. "De Krim — Goud en geheimen van de Zwarte Zee") в Археологічному музеї Алларда Пірсона (Нідерланди) було сформовано з колекцій п'яти музеїв, один з яких розташовується в Києві, а чотири — в Криму.

Її екпонували в лютому—серпні 2014 року.

Оскільки Нідерланди не визнали російську анексію Криму, яка відбулася вже після відкриття виставки, виникло питання про те, кому повертати колекцію.

Випадок зі "скіфським золотом" ускладнюється тим, що в міжнародному праві немає рекомендацій для подібних сценаріїв.

Українська сторона відправила свою делегацію від Міністерства культури для політичної підтримки судового процесу в Нідерландах. 

У грудні 2016 року Амстердамський окружний суд постановив передати експонати виставки Україні. Однак суд мусить розглянути ще апеляцію на це рішення.

У вересні 2018 року Мінінформолітики спростовувало фальшиву новину, буцімто, "українські шахраї" викрали колекцію "скіфського золота".

Дивіться також:

Скіфське золото в Амстердамі. Як Україна бореться за повернення скарбів

Суд щодо "скіфського золота". Шанси сторін на тлі міжнародного права

Все за темою "Скіфи"

"Пропагандистські вітрини": політична історія чемпіонатів світу з футболу

Після Другої світової війни в Угорщині, як і в інших країнах Центрально-Східної Європи, до влади прийшли комуністичні режими. Як і фашисти в Італії та нацисти в Німеччині, комуністи в Центрально-Східній Європі розглядали спорт як потужну пропагандистську зброю. Інтереси угорської комуністичної влади співпали з бажаннями тренера Густава Шебеша. Результатом стала найсильніша команда 1950-их років – склад збірної Угорщини, який увійшов в історію під назвою "Золота команда". Ця команда була одним з яскравих зразків впливу тоталітарного режиму на спорт

Паросля. Незручні спогади

Якщо 11 липня у польській історіографії вважається "апогеєм" конфлікту, то його початок відраховують від убивства мешканців колонії Паросля на Рівненщині. Подію намагаються пов'язати з першими збройними акціями бандерівського підпілля проти нацистів. Йдеться, насамперед, про напад сотні Григорія Перегіняка – "Коробки" на комендатуру містечка Володимирець 7 лютого 1943 року.

"Дніпро" на теренах Західної Німеччини. Спецоперація кдб

У 1956 році кдб срср створив на теренах Західної Німеччини легендовану групу "Дніпро", яка нібито стояла на патріотичних позиціях, дбала про українські інтереси і закликала емігрантів повертатися на свою батьківщину. Але за щирими, на перший погляд, зверненнями і закликами крилися ретельно продумані й далекосяжні плани посіяти розбрат і ворожнечу в середовищі української еміграції, скомпрометувати лідерів в очах рядових членів націоналістичних організацій, розсварити їх між собою, посіяти зневіру.

Як у Харкові встановлювали (та руйнували) пам’ятник УПА

1992 рік. У харківському Молодіжному парку, поруч із хрестом пам'яті жертв Голодомору установлюють перший на Лівобережжі пам'ятний знак воїнам УПА. У день відкриття біля знаку стоїть почесна варта курсантів кількох училищ. Церемонія починається молебнем за участі священників УАПЦ та УГКЦ. За кілька років пам'ятний знак стане мішенню понад сотні актів вандалізму: його засипатимуть сміттям, руйнуватимуть, намагатимуться "обміняти" на пам'ятник лєніну, а згодом — украдуть.