Апеляцію по "скіфському золоту" в Амстердамі розглянуть уже сьогодні

Сьогодні, 11 березня, апеляційний суд Амстердама збирається розглянути скаргу музеїв окупованого Криму щодо рішення про повернення "скіфського золота" в Україну.

Про це повідомив міністр юстиції України Павло Петренко в інтерв'ю Укрінформу.

"Очікуємо запеклих судових дебатів, держава Україна має право виступу першою. За попереднім графіком, засідання триватиме до 17:00 понеділка 11 березня 2019", - сказав Петренко.

Він додав, що 15 лютого Україна подала додаткові докази у справі, зокрема – експертний висновок із питань застосування Конвенції ЮНЕСКО про заходи, спрямовані на заборону та запобігання незаконному ввезенню, вивезенню та  передачі права власності на культурні цінності 1970 року професора Франческо Франчіоні, а також експертний висновок професора Ніко Шрейвера з питань міжнародного публічного права, які мають значення для розгляду справи.

За словами заступниці міністра інформполітики Еміне Джапарової, яку цитує Укрінформ, на цьому засіданні представників кримських музеїв не буде. Їх представлятиме одна з найкращих юридичних компаній у Нідерландах, яка вела більшість справ пов’язаних із Росією.

"Їх захист наполягає на тому, що це майнове питання між музеями — Музеєм Аларда Пірсона та 4 кримськими музеями, а не політичне. Мовляв, був договір між музеями — цінності привезли з Криму та мають бути повернуті в Крим. Україна спирається на Конвенцію ЮНЕСКО 1970 та те, що музейні артефакти є частиною державного музейного фонду. А за умов окупації, держава як гарант їх зберігання, не зможе це гарантувати за умов їх повернення в Крим", — підкреслила Джапарова.

Нагадаємо, виставку "Крим – золото та таємниці Чорного моря" (нід. "De Krim — Goud en geheimen van de Zwarte Zee") в Археологічному музеї Алларда Пірсона (Нідерланди) було сформовано з колекцій п'яти музеїв, один з яких розташовується в Києві, а чотири — в Криму.

Її екпонували в лютому—серпні 2014 року.

Оскільки Нідерланди не визнали російську анексію Криму, яка відбулася вже після відкриття виставки, виникло питання про те, кому повертати колекцію.

Випадок зі "скіфським золотом" ускладнюється тим, що в міжнародному праві немає рекомендацій для подібних сценаріїв.

Українська сторона відправила свою делегацію від Міністерства культури для політичної підтримки судового процесу в Нідерландах. 

У грудні 2016 року Амстердамський окружний суд постановив передати експонати виставки Україні. Однак суд мусить розглянути ще апеляцію на це рішення.

У вересні 2018 року Мінінформолітики спростовувало фальшиву новину, буцімто, "українські шахраї" викрали колекцію "скіфського золота".

Дивіться також:

Скіфське золото в Амстердамі. Як Україна бореться за повернення скарбів

Суд щодо "скіфського золота". Шанси сторін на тлі міжнародного права

Все за темою "Скіфи"

Де могила Богдана Хмельницького?

Ніяких підтверджень місця розташування могили Богдана Хмельницького в нас немає. Але головне, виникли серйозні підстави взагалі сумніватися в тому, що гетьмана поховано в Іллінській церкві. Богдан заповідав поховати себе поряд зі своїм улюбленим сином.

"Месники" на горі Монастир

Справа могили "Месників" з УПА, яка кількакратно була нищена польськими вандалами, сплила під час переговорів президента України Володимира Зеленського та Польщі Анджея Дуди 12 жовтня 2020 року. Про акти вандалізму чимало писали в українських медіа. А от про саму подію, яка довела до трагічної загибелі в одному бою такої великої кількості повстанців — рядовому читачеві відомо небагато. Тож ми розповідаємо дещо детальніше про цей найтрагічніший бій УПА на Закерзонні

Список розстріляних українців у Сандармоху

5 серпня 1937 року вступила в дію постанова Політбюро ЦК ВКП(б) «Про антирадянські елементи». Розпочалася наймасовіша за всю радянську епоху «чистка» суспільства від реальних та потенційних опонентів владі, від елементів, які «не годилися для будівництва комунізму». Теоретичне обґрунтування цих заходів здійснив новий нарком НКВД Ніколай Єжов, а вдосконалив особисто Сталін.

Українськими місцями чеської пам’яті

Празьку вулицю Соколовську та українське село Соколове під Харковом відділяють близько півтори тисячі кілометрів, однак минуле століття зв’язало ці дві віддалені локації значно міцніше, ніж то виглядає на перший погляд