ЄСПЛ: Радянські репресії проти антикомуністичного руху в Литві були геноцидом

12 березня Європейський суд із прав людини (ЄСПЛ) визнав, що суди Литви обґрунтовано визнають радянські репресії проти литовських антикомуністичних партизанів геноцидом.

Такого висновку суд дійшов під час розгляду скарги колишнього співробітника КГБ Станіславаса Дрелінгаса, визнаного винним у геноциді за участь в операції із затримання командира литовських антирадянських партизанів Адольфаса Раманаускаса-"Ванагаса", повідомляє Delfi.

ЄСПЛ погодився з поясненнями Верховного суду Литви про те, що систематичне знищення радянськими спецслужбами учасників литовського руху Опору може вважатися геноцидом литовського народу.

Адольфас Раманаускас у партизанському однострої. Фото: Wikipedia 

Відповідно, скаргу Дрелінгаса відхилили. Судді визнали, що радянські репресії мали на меті змінити демографічний стан литовського народу, а партизани "виконували суттєву роль у збереженні національної ідентичності, культури й національної самосвідомості".

Страсбурзький суд підкреслив, що попри те, що Дрелінгас сам не хувалював рішення про страту Раманаускаса, "навіть раядовий військовик не може повністю, сліпо, виконувати закони, які грубо порушують визнані на міжнародному рівні права людини, особливо право на життя". За таке рішення прогоорсуваи п’ять суддів, двоє були проти.

Станіславаса Дрелінгаса (1931 р.н.) засудив на 5 років ув’язнення Каунаський обласний суд Литви у 2015 році за те, що він у жовтні 1956 року брав участь у таємній операції КГБ із затримання Адольфаса Раманаускаса та його дружини в Каунасі.

Зважаючи на його другорядну роль в операції і слабке здоров’я засудженого, Верховний суд Литви скоротив строк до фактично відбутого – 5 місяців і 6 днів.

ДОВІДКА:

Викладач учительської семінарії м. Алітус Раманаускас-"Ванагас" (1918—1957) долучився до литовського партизанського антикомуністичного руху в 1945 році.

Через два роки він очолив Дайнавський партизанський округ, а в 1948-му його призначили командиром партизанів Південної Литви. З 1949 року "Ванагас" став першим заступником голови Союзу боротьби за свободу Литви Йонаса Жямайтіса і головнокомандувачем збройних сил Литви.

У 1956 році партизанського ватажка з дружиною заарештували радянські органи держбезпеки в м. Каунасі. Через рік Раманаускаса засудили до смертної кари.

У 1990-х роках у незалежній Литві Адольфасу Раманаускасу надали звання бригадного генерала (посмертно).

2018 року останки Раманаускаса-Ванагаса знайшли на недіючому цвинтарі Нашлайчю в мікрорайоні Антакальніс у Вільнюсі і перепоховали на місцевому кладовищі.

2018 рік у Литві оголошено роком Адольфаса Раманаускаса-"Ванагаса".

Читайте також:

Сейм Литви визнав командувача партизанів Раманаускаса-Ванагаса главою країни

Командира антикомуністичних партизанів Південної Литви урочисто перепоховали в Вільнюсі

Литовські партизани з околиць міста Паневежис. 1945–1953

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.