Спецпроект

АНОНС: Лекція "Боротьба українських митців з травмою і примусовою амнезією Великого голоду 1932-1933 рр."

Особливість травми Голодомору для українського народу полягає у більш ніж 50-річному насильницькому замовчуванні правди. Про ці події не можна було пустити ні пари з уст в радянській Україні, а в інших місцях про нього вже забули чи й ніколи не знали – від середини 1930-х до середини 1980-х.

Про це повідомляє "Prostir.Museum".

 

Пам’ять вистояла. Не в останню чергу це стало можливим завдяки українським митцям – письменникам та кінематографістам – які шукали власні відповіді на запитання "Як говорити?", рятуючи індивідуальними зусиллями колективну пам’ять, закодовуючи її засобами культури.

Так само зберігалася пам’ять про жертв Голодомору – їхню невинну смерть як подвиг мучеництва (від давньогрецького "marthos" – мученик, але також і свідок).

Адже у ХХ-му столітті було відібрано саму суть цього благородного вчинку смерті в ім’я правди – честь пам’яті наступними поколіннями. Як кіно та література років боролися з амнезією Голодомору та як конструювалася і по-особливому розвивалася колективна пам’ять про Голодомор розповість Ірина Старовойт 17 квітня о 14:00.

Лектор: Ірина Старовойт – поетка, літературознавка, доцентка кафедри культурології УКУ, дослідниця скандинавсько-британського міжнародного проектуHistorical Trauma Studies.

Теми, якими цікавиться і про які пише та виступає: динаміка конфліктів культурної пам'яті та їх подолання, негативна спадщина, етика пам'яті, опрацювання міжпоколіннєвої травми.

Час:17 квітня, середа, 17:00

Місце: м. Київ, вул. Лаврська, 3

Вхід вільний за умови попередньої реєстрації

3 радянських міфи про кримських татар. Деконструкція

Концепція «татар-зрадників» — одна з ключових складових загальноросійського міфу про «исконно русский Крым». Без звинувачення кримських татар у «масовій зраді» неможливе обґрунтування депортації, а без виправдання цього злочину — неможливо пояснити тотальну русифікацію півострова. Усе це є лише спробами виправдати один із багатьох сталінських геноцидів.

Пужники. У пошуках правди

Села Пужники, що на Тернопільщині, ви не знайдете на карті України. І проблема не в тому, що топографи забули про нього, чи воно занадто маленьке, щоб бути нанесеним. Його більше не існує, як і багато сіл, що зникли під час та після Другої світової війни. Однак минулого року село знову "з'явилося", щоправда, на шпальтах польських та українських видань. Що сталося у Пужниках у 1945-му? Який стосунок мають до цього УПА, "істрєбітєльні батальйони" та НКВД? Та, зрештою, коли воно перестало існувати?

Таємниця зникнення Степана Федака молодшого

Доля Степана Федака, рідні сестри якого були дружинами Євгена Коновальця й Андрія Мельника, сповнена багатьох загадок і білих плям. Вважалося, що він безслідно зник орієнтовно у 1945-му. Але органи мдб, а згодом – кдб срср не вірили в це і наполегливо продовжували розшукувати його по всьому світові. Він потрібен їм був для того, щоб довести до кінця спецоперацію, яка несподівано перервалася з початком війни. Ця операція є яскравим прикладом того, як москва вдавалася до застосування доволі специфічного методу, як "лагідне" вербування, аби лише проникнути до близького кола лідерів українського визвольного руху.

Євроспільноті слід терміново придбати собі нову "парасольку", - словацький науковець і політолог Александр Дулеба

Коли закінчувалася Друга світова війна британський прем'єр Уїнстон Черчіль запропонував інтеграцію інституцій. Не тільки спільний економічний ринок товарів, але й колективну безпеку. Все, що включає у себе поняття "європейський спосіб життя" при верховенстві права, демократії, вільних виборах, гарантії людських прав, свободі слова – сьогодні під великим питанням. Ми повністю недооцінюємо основи європейського інтеграційного проєкту, які сьогодні вкрай важливо реставрувати.