Спецпроект

АНОНС: Лекція "Боротьба українських митців з травмою і примусовою амнезією Великого голоду 1932-1933 рр."

Особливість травми Голодомору для українського народу полягає у більш ніж 50-річному насильницькому замовчуванні правди. Про ці події не можна було пустити ні пари з уст в радянській Україні, а в інших місцях про нього вже забули чи й ніколи не знали – від середини 1930-х до середини 1980-х.

Про це повідомляє "Prostir.Museum".

 

Пам’ять вистояла. Не в останню чергу це стало можливим завдяки українським митцям – письменникам та кінематографістам – які шукали власні відповіді на запитання "Як говорити?", рятуючи індивідуальними зусиллями колективну пам’ять, закодовуючи її засобами культури.

Так само зберігалася пам’ять про жертв Голодомору – їхню невинну смерть як подвиг мучеництва (від давньогрецького "marthos" – мученик, але також і свідок).

Адже у ХХ-му столітті було відібрано саму суть цього благородного вчинку смерті в ім’я правди – честь пам’яті наступними поколіннями. Як кіно та література років боролися з амнезією Голодомору та як конструювалася і по-особливому розвивалася колективна пам’ять про Голодомор розповість Ірина Старовойт 17 квітня о 14:00.

Лектор: Ірина Старовойт – поетка, літературознавка, доцентка кафедри культурології УКУ, дослідниця скандинавсько-британського міжнародного проектуHistorical Trauma Studies.

Теми, якими цікавиться і про які пише та виступає: динаміка конфліктів культурної пам'яті та їх подолання, негативна спадщина, етика пам'яті, опрацювання міжпоколіннєвої травми.

Час:17 квітня, середа, 17:00

Місце: м. Київ, вул. Лаврська, 3

Вхід вільний за умови попередньої реєстрації

Майдан. Початок. Cпогади учасників Революції Гідності

"Мустафа написав у Фейсбуці: "Хто сьогодні до півночі готовий вийти на Майдан?..". Цей заклик побачив Володимир Коломієць. Він кинув $600 на рекламу допису, і тому його побачили 100 тисяч користувачів".

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.