На Львівщині хочуть встановити пам’ятник першому головному військовому прокурору УНР

Військові прокурори вшановують пам’ять того, хто століття назад був одним з перших Головних військових прокурорів Армії Української Народної Республіки.

Про це повідомляє видання Фортпост із посиалнням на прес-службу Військової прокуратури Західного регіону.

 Фото: Фортпост

Святкування на початку 2019 року 100-річчя проголошення незалежності Української Народної Республіки спонукало всіх шукати історичне коріння.

До цієї благородної мети долучилися повною мірою і військові прокурори Західного регіону України, які днями відвідали місце поховання одного з перших Головних військових прокурорів Армії УНР генерал-хорунжого Олександра Чеховича.

Керівники військової прокуратури Західного регіону України на чолі з військовим прокурором регіону полковником юстиції Віталієм Вдовитченком відшукали місце поховання Головного військового прокурора Армії УНР, генерал-хорунжого Чеховича Олександра Олександровича, – у селі Білка Перемишлянського району на Львівщині.

 Олександр Чехович

"Історикам належить встановлювати точні дати, а військові прокурори планують вже ближчим часом зробити все від них залежне, аби пам’ять Головного військового прокурора Армії УНР була вшанована належним його постаті чином", – резюмував військовий прокурор регіону.

Віталій Вдовитченко зазначив, що військові прокурори мають намір відновити історичну справедливість: встановити пам’ятник генерал-хорунжому УНР Олександру Чеховичу на місці його поховання.

Читайте також:

На Чернігівщині відкрили меморіальну дошку на честь підполковника Армії УНР

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.