Більше половини українців підтримували Майдан – результати дослідження

52% українців підтримували Майдан, 6% - підтримували діючу владу, 25% - не підтримували ні Майдан, ні владу, 10% відповіли, що “тоді для мене це було неважливо”, 7% опитаних було важко відповісти.

Такі результати Всеукраїнського соціологічного дослідження про ставлення українців до Революції Гідності та шляхи меморіалізації її подій та учасників, яке провели через 5 років після тих подій, йдеться на сайті УІНП.

 Фото: Bohdan Poshyvailo

Результати презентували 16 квітня в УКРІНФОРМі під час дискусії "5 років після Майдану: хиткі дороговкази пам'яті".

 

"Близько 16% учасників дослідження брали особисту участь в подіях Майдану, 32 % активно відстежували ці процеси. А решта сформувало свої уявлення про Майдан з інших джерел – з розмов, зі ЗМІ, з соцмереж", - розповіла соціолог, керівник Українського центру вивчення громадської думки "Соціоінформ" Наталя Зайцева-Чіпак.

Мешканці Заходу і Центру частіше, ніж інші, трактують події Революції Гідності як боротьбу за права громадян і незалежність України. Мешканці Півдня і Сходу – як переворот за підтримки країн заходу чи опозиції.

Подібний тренд спостерігається й за мовною ознакою. Чим багатшим і освіченішим є респондент, тим частіше він трактує Революцію Гідності як прояв громадської активності, на противагу нав'язаного кимось акту, - йдеться у дослідженні.

 
 

Результати дослідження свідчать, що негативні події, які відбувалися на Майдані, як от побиття пікетувальників, розстріли, витісняють позитивні. Лише 7% опитаних можуть згадати позитивні ініціативи Майдану, як от Автомайдан, мистецьку сотню та ін. Прихильники Майдану найбільше запам'ятали героїзм людей, Небесну сотню, тоді як опоненти – напади на силовиків.

"Розчарування стосується не самої Революцїі Гідності, а подій, які відбулися потім", - пояснила Наталя Зайцева-Чіпак.

Вона наголосила, що створення Музею Революції Гідності могло б допомогти об’єднати пам’ять українців.

 Фото: Bohdan Poshyvailo

"Результати цього соцдослідження загрозливі. Вони свідчать про те, що пам'ять про Майдан є під загрозою. Українці – нація, яка не вміє пам'ятати. Це пов'язано з тим, що роками їм не дозволяли цього робити. Тоталітарні режими несли небезпеку і було безпечніше не пам'ятати.

Також події, пов'язані з війною, витісняють пам'ять про Майдан. Чому ми забуваємо про Майдан? Тому що комусь вигідно, щоб ми про це забули. Ми маємо ще навчитися пам'ятати про своє минуле.

Думаю, що однією із причин реваншу після Помаранчевої революції було її забуття. Все, що після неї залишилось в суспільному просторі, це напівстерті написи", - вважає Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович.

Він наголосив, зберегти пам'ять про Майдан допоможе збір і фіксація свідчень, а також календар – нагадування в певний час про події Майдану.

"Принаймні два рази в рік ми повинні нагадувати суспільству про події Майдану та про його цінності. Добре, що створено команду Музею Революції Гідності. Те, що дуже необхідно, але в цьому ми маємо найменше зрушень – Будівництво Музею Майдану", - сказав Володимир В’ятрович.

 Фото: Bohdan Poshyvailo

Дослідження замовив Національний музей Революції Гідності з метою з'ясувати, наскільки українці пам'ятають події та фігурантів Майдану, як до них ставляться та які форми меморіалізації та презентації Революції Гідності вважають доцільними.

Підсумки дослідження повинні зорієнтувати Музей у розробленні подальших комеморативних практик, наукових, освітніх і культурних програм, дискусійних майданчиків, виставок, а в далекій перспективі – допомогти створити інфраструктуру пам'яті та багатодисциплінарну платформу критичного переосмислення історії, розвитку громадянського активізму, консолідації суспільства.

Читайте також:

Музей Майдану презентував книгу та відеопроект про Героїв Небесної Сотні

Майдан. Початок. Cпогади учасників Революції Гідності

"Мустафа написав у Фейсбуці: "Хто сьогодні до півночі готовий вийти на Майдан?..". Цей заклик побачив Володимир Коломієць. Він кинув $600 на рекламу допису, і тому його побачили 100 тисяч користувачів".

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.