Спецпроект

Меморіал жертв Голодомору передав книги для бібліотек Вінниччини

3 квітня 2019 року у Вінницькому державному педагогічному університеті імені Михайла Коцюбинського відбулась презентація освітньо-патріотичного проекту «Книги для 100 університетів і бібліотек України». В заході взяли участь бібліотекарі, громадські активісти, студенти та педагоги з Вінницької області.

В рамках даного проекту ініційованого Національним музеєм "Меморіал жертв Голодомору", спільно з Всеукраїнською правозахисною організацією "Меморіал" імені Василя Стуса, за підтримки газети "Україна молода" було передано комплекти книг з історії України, у тому числі з тематики геноциду українського народу – Голодомору 1932-1933 років (загалом близько 60 назв) бібліотекам Вінниці та Вінницької області.

 

Захід відкрила ректор Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського – Наталія Лазаренко. Меморіал жертв Голодомору представили: перший заступник генерального директора – Ірина Батирєва та завідувач інформаційно-видавничого відділу музею – Юлія Коцур.

До реалізації проекту долучився й громадський діяч Микола Герасименко, який передав бібліотекам книги історичної тематики з власної книгозбірні.

Усі передані книги – це рідкісні видання, енциклопедична література, що видавалася не для продажу. На їх сторінках розкривається правда про Голодомор-геноцид української нації, руйнуючи давно вкорінені "совєцькі" стереотипи.

Книги мають українське патріотичне спрямування, покликані вести боротьбу за свідомість, насамперед, молоді, яка формує національну українську еліту.

"Перемога народжується не на полі бою, а у школах та університетах" – із цим меседжем проект рухається Україною, відкриваючи громадськості правду про різні хронологічні періоди історії України.

Читайте також:

Архіви першої міжнародної конференції про Голодомор стали доступні в Інтернеті

Батько української аеророзвідки – полковник Армії УНР Павло Крицький

До сьогодні історики вважали, що начальник штабу Технічних військ Армії УНР полковник Павло Крицький помер у Львові після 1924 року. Відомою була лише одна його світлина… Однак, прожив він ще більше 20 років у Чехії, а похований у Празі. Вдалось відшукати його могилу. Віднайшлось і більше його фотографії, які вперше публікуються у цій статті…

Година Папуги. Операція «День Незалежності»

Несподівано виявилося, що у таборі діє невидима сила. Вона була подібна до гравітації: її вплив відчувався завжди, але щоб усвідомити її існування треба було, щоб на чиюсь голову впало яблуко. Тим яблуком стали події Дня Незалежності і пригода з фальшивим візитом американського амбасадора. Дехто раптом зрозумів, що та сила мала серед бранців своїх агентів, була поінформована про їх таємні приготування і комунікації. Перше запитання було очевидне: хто перейшов на інший бік?

Чи був Іван Світличний дисидентом?

На перший погляд це питання може здатися дивним, адже усім добре відомий поетичний твір Івана Світличного «Я – дисидент», де він стверджувально відповідає на це питання.

Диво в Чігошті: право на віру за межами соціалізму

«Я нічого не зробив! Я ж навіть нічого не бачив!» - кричав отець Йозеф Тоуфар. Священник другу ніч сидів в карцері – темному вологому приміщенні в підвалі тюрми. Він два дні не їв, шлунок палав від пересоленого супу, який давали «неслухняним» арештантам після декількох днів без їжі. Все тіло боліло – сьогодні знову навідувався інспектор Ладіслав Маха і проводив «екзекуції» - вибивав зізнання. Все тіло було в синяках, ноги опухли. Священник навіть не знав, що знаходиться у спецвідділі тюрми для католицьких священнослужителів у місті Валдіце. І жити йому залишилося декілька днів.