У новому бідоні ОУН окрім документів знайшли й аптечку. ФОТО

27 квітня 2019 року Національний музей "Тюрма на Лонцького" отримав архів підпілля ОУН, знайдений у околицях сіл Ланівка і Бійнич Стрийського району Львівської області. Окрім документів, у бідоні містилися також витратні медичні матеріали.

Архів випадково знайшли місцеві мешканці в четвер, 25 квітня і за сприяння журналістів інтернет-видання "Галінфо" передали до Музею на реставрацію, повідомили "Історичній правді" в "Тюрмі на Лонцького".

 Бідон, у якому містився повстанський архів. Усі фото: "Тюрма на Лонцького"

За попередніми висновками, архів, імовірно, належав Меденицькому районному проводу ОУН. З 1945 року він входив до складу Стрийського надрайонного проводу, а згодом — до Дрогобицького надрайонного проводу. Не виключено, що архів постав унаслідок діяльності Стрийського надрайонного осередку пропаганди. Документи архіву датуються орієнтовно 1947 — 1950 рр.

 Документи сильно пошкоджені і їх реставрація займе тривалий час

Серед масиву документів архіву виявлено пропагандистські документи, вишкільні матеріали, звіти різного характеру за 1946—1947 рр., організаційні звіти, книги. Є, наприклад, видання поезій Лесі Українки 1947 року.

Видання творів Лесі Українки, вилучене з архіву
 Звіти районного проводу ОУН

Крім документів, у бідоні містилися також витратні медичні матеріали — бинти та лікувальні препарати норсульфазол та ресульфазан. Як пояснили працівникам Музею фахівці, норсульфазол застосовується для лікування запалень. Точне призначення ресульфазану невідоме — за одною з версій, це міг бути антидот проти отруйних препаратів, які застосовували радянські спецслужби для захоплення повстанців у полон.

 Лікарські засоби, що містилися в бідоні. Це перший випадок, коли разом з документами знайшли ліки 

Це перший випадок знахідки ліків та, імовірно, засобів реанімування повстанців.

Документи в тяжкому стані. Підготовка до реставрації та власне реставрація документів потребуватиме тривалого часу. Після реставрації документи будуть зберігатися в архівних фондах Центру досліджень визвольного руху.

Як повідомлялося, попереднього разу повстанський архів, який передали до "Тюрми на Лонцького" знайшли  в Турківському районі Львівщини. 

Голодомор в історичній пам’яті української молоді: на прикладі студентів ЗВО м. Дніпро

Голодомор в українську етнічну, національну історичну пам'ять активно почав входити вже з кінця 1980-х рр. Але цей процес, насамперед, торкався і дієво впливав на формування світоглядних настанов порівняно незначної кількості населення України. Передусім людей, які і так мали виразну національну орієнтацію. Значення Голодомору як символу, певного світоглядного «лакмусового папірця» посилюється в умовах фактичної російсько-української війни. Тому питання про ступінь поінформованості щодо даної історичної події, сприйняття (або не сприйняття) її як геноциду і спільної об’єднавчої вісі української історії, мають вагому значимість і актуальність.

Свята Маргарита Шотландська. Англійська Троянда з українським корінням

Вона народилася і жила у часи Середньовіччя. Завдяки їй русинська (українська) кров і сьогодні тече у венах представників аристократичних, монарших родів Великої Британії, поєднавши собою англосакську династію та рід київського князя Ярослава Мудрого.

Геноцид поза цифрами: фальсифікація інформації про Голодомор

Пильна увага українського суспільства прикута до неприємної ситуації навколо Національного музею Голодомору-геноциду. Теперішнє керівництво однієї з найважливіших інституцій національної пам’яті вдалося до фальсифікацій та дискредитації тематики Голодомору, що найбільш промовисто виявилося у виданій восени 2021 Музеєм книзі «Геноцид українців 1932-1933 за матеріалами досудових розслідувань". Текст книги ставить під сумнів ще й фаховість підписантів розміщених там експертиз та їхню здатність до наукового аналізу. Наразі наукова спільнота й громадськість продовжують бити на сполох, звертаючи увагу суспільства та влади на серйозну проблему.

Коротка історія шкільного харчування в Україні: від УРСР до сьогодення

Щороку у вересні батьки вкотре ведуть своїх дітей до школи: хтось, очікуючи на урочисту лінійку, у святковому одязі, а хтось – у буденних джинсах. Не секрет, що шкільна система освіти нині не відповідає потребам часу, і її всіляко намагаються реформувати. Тому в одних школах – віршики та квіточки, а в інших – жодних урочистостей. Як відомо, окрім отримання знань, участі в розвагах, набуття навиків соціалізації та стресостійкості, учні, щодня перебуваючи в освітньому просторі навчального закладу, також вживають їжу. Але мало хто знає історію становлення системи шкільного харчування в Україні, що та як смакувало українським школярам у минулому й смакує сьогодні.