Вінницькому музею передали старовинні прикраси, знайдені "чорними археологами". ФОТО

Вінницькому краєзнавчому музею подарували скарб, що складається з ранньослов’янських срібних жіночих прикрас початку V ст. після Р.Х.

Про це у п’ятницю на урочистостях з нагоди передачі подарунка повідомив завідувач сектора охорони культурної спадщини управління культури і мистецтв Вінницької облдержадміністрації Михайло Потупчик, передає Укрінформ.

 

"Цей скарб знайдений так званими «чорними археологами» біля м. Гайсин. Він мав потрапити у приватну колекцію, однак, завдячуючи одному з народних депутатів люди, які його знайшли, вирішили все ж таки повернути скарб у власність держави. Тому що такі знахідки це виключно власність українського народу.

І через посередництво теж відомого археолога Максима Левади вони зв’язалися зі мною, і цей скарб був привезений у Вінницю, переданий мені, щоб я його, власне, повернув державі на постійне зберігання до фондів Вінницького обласного краєзнавчого музею", - повідомив Потупчик.

 

За його словами, скарб, подарований музею, було знайдено невідомою особою біля міста Гайсин Вінницької області. Комплект складається з орнаментованої пластинчатої гривні та намиста із лунниць і підвісок різної форми.

Це надзвичайно рідкісний тип прикрас, аналог якого знайдено тільки поблизу села Сухоносівка Полтавської області. Утім, він осів в одній з приватних колекцій.

Що ж до скарбу вінницького, то він насамперед цінний своєю унікальністю.

 

«Такі знахідки того періоду на наших теренах дуже рідкісні, тому що у V ст. після Р.Х. вже зв’язок з Римською імперією був розірваний. Починають виникати нові держави на теренах Європи, і потік срібла на цю територію практично був зупинений.

Гуни розграбували все, що було можна, і в ранніх слов’ян тоді практично немає прикрас з дорогоцінних металів. Це унікальна для нас знахідка, яка безумовно займе достойне місце», - каже посадовець.

Найближчим часом срібний скарб виставлять в експозиції музею. Це перший експонат музею часів V ст. після Р.Х.

Як зароджувалася французька плеяда Півдня України

Наприкінці XVIII – початку XIX століття Південь України певною мірою став привабливий для іноземних переселенців. У цей час уряд Російської імперії намагавсяу тому числі освоювати регіон руками західноєвропейців. Не останнє місце у цьому процесі займали французи, які утворили тут потужний конгломерат управлінців, аграріїв, промисловців та інших фахівців. Вони не просто приїхали заробляти гроші на торгівлі або вирощуванні винограду, але й дали поштовх до розвитку окремих галузей економіки, якими сьогодні тут продовжують користуватися (суднобудівництво, виноградарство, вівчарство, тощо).

Буркусь: хто сторожив спокій дому Франка?

Це був не безпородний дворовий собака (хоча і в тім нічого лихого нема, навпаки, не виключено, що й таких тримали Франки, бо принаймні в певний час пес був у них не один, а справжній гуцульський вівчур, полонинський собака, чи, як іще називають, карпатська вівчарка

У секторі «проблем ідеологічної боротьби»: історики та «перебудова»

Нині це Інститут історії України, а тоді слова "Україна" в назві інституту не було. Навіть у цьому в СРСР вбачали небезпеку. Всі спілкувалися російською, лише в одному відділі, де вивчали козаччину, українською. А аспірант Діма Табачник (який потім двічі у Януковича був міністром), ідучи до курилки повз цей відділ, казав: "Цвірінькають там цією українською"

Бабин Яр: гібридні контексти Сергія Лозниці

Мабуть, головною зіркою антиукраїнського шабашу, влаштованого цього року Меморіальним центром Голокосту «Бабин Яр» на багатостраждальних кістках його жертв, став кінорежисер Сергій Лозниця зі своїм фільмом «Бабин Яр. Контекст».