«Кривавий маршал». В Одесі «Нацкорпус» провів акцію проти перейменування проспекту на честь Жукова

В Одесі представники партії «Національний корпус» провели акцію-перформанс під назвою «Марш смерті». Таким чином націоналісти висловили протест проти перейменування проспекту Небесної сотні на честь маршала Жукова.

Про це повідомляє The Бабель.

Фото: theБабель
Фото: theБабель

«Георгій Костянтинович Жуков, який отримав від солдатів прізвисько «Катафалк» і «М'ясник» — не маршал перемоги. Жуков — маршал смерті, міфологізований за часів СРСР. Жуков не рахувався з життями солдатів і втратами та ставився до них як до видаткового матеріалу», — зазначили в «Нацкорпусі».

Активісти прийшли з портретом Жукова до приймальні депутата міськради від «Опозиційного блоку» Богдана Гіганова, хоча спочатку планували акцію біля приймальні самої партії. Гіганов заявив активістам, що вони помилилися будинком, і додав, що добре ставиться до особистості маршала.

Націоналісти облили червоною фарбою портрет Жукова та заявили, що подали звернення на ім'я міністра оборони з вимогою прибрати бюст Жукова з будівлі Оперативного командування «Південь».

«Це зла насмішка над одеситами і над українцями, що хлопці йдуть на фронт, на війну з Росією, відправляються на неї з будівлі, де висить портрет людини, яка відправляла сотні тисяч людей на смерть», — сказав активіст партії Анатолій Чумаков.

Відзначимо, що повернути стару назву проспекту, який декомунізували в травні 2016 року, запропонував депутат від «Опоблоку» Микола Скорік.

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.