«Кривавий маршал». В Одесі «Нацкорпус» провів акцію проти перейменування проспекту на честь Жукова

В Одесі представники партії «Національний корпус» провели акцію-перформанс під назвою «Марш смерті». Таким чином націоналісти висловили протест проти перейменування проспекту Небесної сотні на честь маршала Жукова.

Про це повідомляє The Бабель.

Фото: theБабель
Фото: theБабель

«Георгій Костянтинович Жуков, який отримав від солдатів прізвисько «Катафалк» і «М'ясник» — не маршал перемоги. Жуков — маршал смерті, міфологізований за часів СРСР. Жуков не рахувався з життями солдатів і втратами та ставився до них як до видаткового матеріалу», — зазначили в «Нацкорпусі».

Активісти прийшли з портретом Жукова до приймальні депутата міськради від «Опозиційного блоку» Богдана Гіганова, хоча спочатку планували акцію біля приймальні самої партії. Гіганов заявив активістам, що вони помилилися будинком, і додав, що добре ставиться до особистості маршала.

Націоналісти облили червоною фарбою портрет Жукова та заявили, що подали звернення на ім'я міністра оборони з вимогою прибрати бюст Жукова з будівлі Оперативного командування «Південь».

«Це зла насмішка над одеситами і над українцями, що хлопці йдуть на фронт, на війну з Росією, відправляються на неї з будівлі, де висить портрет людини, яка відправляла сотні тисяч людей на смерть», — сказав активіст партії Анатолій Чумаков.

Відзначимо, що повернути стару назву проспекту, який декомунізували в травні 2016 року, запропонував депутат від «Опоблоку» Микола Скорік.

Батько української аеророзвідки – полковник Армії УНР Павло Крицький

До сьогодні історики вважали, що начальник штабу Технічних військ Армії УНР полковник Павло Крицький помер у Львові після 1924 року. Відомою була лише одна його світлина… Однак, прожив він ще більше 20 років у Чехії, а похований у Празі. Вдалось відшукати його могилу. Віднайшлось і більше його фотографії, які вперше публікуються у цій статті…

Година Папуги. Операція «День Незалежності»

Несподівано виявилося, що у таборі діє невидима сила. Вона була подібна до гравітації: її вплив відчувався завжди, але щоб усвідомити її існування треба було, щоб на чиюсь голову впало яблуко. Тим яблуком стали події Дня Незалежності і пригода з фальшивим візитом американського амбасадора. Дехто раптом зрозумів, що та сила мала серед бранців своїх агентів, була поінформована про їх таємні приготування і комунікації. Перше запитання було очевидне: хто перейшов на інший бік?

Чи був Іван Світличний дисидентом?

На перший погляд це питання може здатися дивним, адже усім добре відомий поетичний твір Івана Світличного «Я – дисидент», де він стверджувально відповідає на це питання.

Диво в Чігошті: право на віру за межами соціалізму

«Я нічого не зробив! Я ж навіть нічого не бачив!» - кричав отець Йозеф Тоуфар. Священник другу ніч сидів в карцері – темному вологому приміщенні в підвалі тюрми. Він два дні не їв, шлунок палав від пересоленого супу, який давали «неслухняним» арештантам після декількох днів без їжі. Все тіло боліло – сьогодні знову навідувався інспектор Ладіслав Маха і проводив «екзекуції» - вибивав зізнання. Все тіло було в синяках, ноги опухли. Священник навіть не знав, що знаходиться у спецвідділі тюрми для католицьких священнослужителів у місті Валдіце. І жити йому залишилося декілька днів.