Щит із кори знайшли й дослідили археологи Великої Британії. ФОТО

Археологи знайшли щит із кори часів залізного віку неподалік м. Ендербі, що на південний захід від Лестера у Великій Британії.

Це перший доказ того, що люди залізної доби використовували, на перший погляд, крихкий матеріал для виготовлення щитів, повідомляє Live Science із посиланням на археологічну службу Університету Лестера.

Радіовуглецеве датування показало, що щит виготовили між 395 і 255 роками до н.е., тобто в середині залізного віку. Археологи припускають, що це була типова модель щитів для того часу.

 
Внутрішній бік щита на місці розкопок

Знаряддя виготовили з кори або вільхи, або верби, або тополі, або горіху, або бруслини та для опірності тиску посилили смужками деревини яблуні, груші, айви або глоду.

Кругла опуклість у центрі щита, яка захищає руків’я від ударів, теж плетена. Зовнішня поверхня покрита червоною мінеральною фарбою у вигляді візерунка шахівниці.  


 
Знахідка на місці розкопок

Археологи знайшли щит у 2015 році на фермерському угідді в канаві, якою користувалися спільноти залізної доби, зокрема Давнього Риму. Чому щит лежав на дні ями, незрозуміло. Дослідники вважають, що він був або зламаний і тому його викинули, або покладений туди з ритуальною метою.

Щит був дуже пошкоджений і дослідники намагаються зараз вирахувати, як саме його пошкодили – чи то проштрикнули списами під час бою, чи то якось по-іншому.

 
Реконструкція первісного вигляду щита

Радіовуглецеве датування показує, що щит використовували біля 10 років перш, ніж викинути в яму.

Минулого року дослідники проводили експеримент з реконструкції щитів з кори. Вони виявили, що щити з такого матеріалу достатньо міцні, щоб втримувати удари клинків та стріл. Хоча кора не така міцна, як суцільне дерево або метал, вона легша і дозволяє воїну бути швидшим і мобільнішим.

Перший Всеукраїнський Собор УАПЦ, 5-6 червня 1990 р.

Як установа божественна, Церква незмінно і недвозначно виявляє свою сутність у соборній свідомості своїх членів, натхнених Святим Духом. «Бо зволилося Духові Святому і нам» - так владно висловлює перший Апостольський Собор в Єрусалимі свою постанову.

Пам’ять про війну: дискурс демократії та дискурс тоталітаризму

Сьогодні неспокутуваний злочин комунізму повертається примарою нового світового конфлікту. Тому конфлікт історичних пам'ятей має не лише політико-ідеологічну, а перед усім, етичну природу і пов'язаний із нерозкаяністю за злочини комунізму. Отож, хай із сьогоднішнім ювілейним ушануванням жертв Другої світової війни прийде до нас усвідомлення що тоталітарне будяччя проросло на нашому полі не випадково. У Ялті 1945-го знесилене людство залишило ті зерна. Наше завдання сьогодні те будяччя виполоти.

ГУЛАГівська «одіссея» Патріарха Володимира

18 липня 1995 року спецпризначенці підрозділу «Беркут» битимуть кийками священників та мирян під стінами Софії Київської. Такою буде реакції української влади на бажання поховати у стінах храму українського православного Патріарха Володимира – Василя Романюка. В’ячеслав Чорновіл тоді викрикуватиме, що це “кінець незалежної України…”. «Беркут» і далі робитиме свою справу. Патріарха так і не поховають у храмі, а лише перед його стінами. Ці події ввійдуть в історію, як «чорний вівторок». Та передуватиме їм не менш напружене та сповнене боротьби життя. Історія «одіссеї» Патріарха Володимира концтаборами та тюрмами ГУЛАГу.

Спільний біль. Спільна історія. Дискусія до Дня пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу

Щороку 18 травня в Україні відзначається День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу – згадуються події 1944 року, коли радянський тоталітарний режим насильницьки виселив людей із їхніх рідних земель. Цей день офіційно започаткований тільки 2015 року, а історія та традиції кримських татар досі залишаються загадкою для багатьох українців.