В історичному архіві Львова знайшли невідомий заповіт Андрея Шептицького. ДОКУМЕНТ

Синкел у справах монашества у Львівській архієпархії Української греко-католицької церкви Юстин Бойко, працюючи в Центральному державному історичному архіві у Львові, знайшов неопублікований заповіт митрополита Андрея Шептицького.

Документ під назвою "Звернення митрополита Шептицького Андрея до народу, написане на випадок його смерті або ув’язнення, про призначення Сліпого Йосифа своїм наступником. Чернетки" датований 1940 роком і зберігається у фонді №201, опис 5, справа 38, повідомляє "Гал-Інфо".

"Заповіт" написаний на трьох аркушах з обох сторін. Перший аркуш – машинописний з особистими правками митрополита Андрея. Інші два – рукописи, теж із правками отця. Оскільки на 1940 рік митрополит був хворий і погано володів правою рукою, то з його слів записував особистий секретар о. Володимиру Грицай, який потім передруковував текст і давав на затвердження авторові.

Рукописна частина документа містить основний текст, а також два додатки, позначені як "Картка А" і "Картка В". На думку Юстина Бойка, вони були написані пізніше і повинні були бути доданими до основного тексту.

"Заповіт" написаний в умовах радянізації Західної України та посилення гонінь на церкву та її ієрархів. З кінця 1940-го по середину 1941 років було заарештовано 32 священиків, 33-х вислано на спецпоселення (дані музею "Територія терору" у Львові). До розстрілу засудили навіть наймолодшого брата митрополита Андрея – Станіслава Леона та його дружину.

 

Андрей Шептицький передбачав, що рано чи пізно дійде до повної ліквідації церкви радянським режимом. Тому політичні умови спонукали главу греко-католицької церкви потурбуватися про те, щоб висвятити свого наступника і зберегти цей факт у таємниці, так щоб уберегти його від переслідувань тоталітарною владою.

Цим наступником став Йосиф Сліпий, висвячений Шептицьким 22 грудня 1939 року на єпископа-помічника. Відповідно, звернення митрополита Андрея Шептицького було написане, щоб слугувати підтвердженням канонічності повноважень Йосифа Сліпого в разі смерті, ув’язнення чи інших обставин, які унеможливлювали б владиці Андрею далі очолювати церкву

----------

Андрей Шептицький,

Божою милістю і св. Апостольського престола благословенням архієпископ – Митрополит Галицький і Львівський, єпископ Кам’янецький 

Мир вам і благодать і архієрейське благословення

Се письмо моє перечитаєте Вс[есвітліші] Отці з проповідальниці в першу неділю по моїй смерти, зглядно в першу неділю по хвилі коли для який небудь причин я був би поставлений в неможности ніякої душпастирської праці в Єпархії, себто колиби я був ув’язнений, вивезений, або змушений опустити Львів.

Передовсім Дорогі Отці і Братя повідомляю Вас, що з волі Христового Намічника св. Отця нашого ПІЯ XII о. Йосиф Сліпий, архідиякон Митроп[оличої]. Капітули є моїм наслідником. У хвилі моєї смерти зістав галицьким Митрополитом, Архієпископом львівським і Єпископом Каменця Подільського.

 

Досі носив Преос[священний] Йосиф тутул єпископа сирійського; а зістав нами посвячений єпископом і празник Неп[орочного]. Зачаття Пр[ечистої]. Діви Марії р. 1939. У тій функції сосвятителями були Преосвященний Никита Будка, Єпископ патарський і бувший Ординарій для наших виселенців в Канаді і Преосв[ященний]. Николай Чарнецький, єпископ лебедівський.

Письма, себто Буллі, якими св. Отець номінували Преосв. Йосифа моїм коадютором з правом наслідства є заховані в архівах Схід[ної]. Конгрегації і досі неопубліковані.

Ми у Львові заховували посвячення Преосв. Йосифа в тайні приготовуючися на переслідування зі сторони уряду СССР, який по нашій думці нехибно скорше або пізніше розгромить нашу Церкву. В часах такого переслідування, як те ми його очікуємо може бути для добра Церкви річею конечною, щоби гонителі не знали хто є зверхником єпархії.

 

З документів, захованих в Римі кожний може пересвідчитися про дійсність того, а коли до Риму дійде відомість про мою + [смерть] номінація Єп[ископа]. Йосифа буде проголошена.

Хоч оба Преосвящені і присутні при освяченю крило шани, себто пралати капітули Леонтій Куницький, Василь Томович, Олександер Ковальський і соборні крилошани о. Василь Лаба, Роман Лободич, Омелян Ґорчинський були свідками посвячення і на случай моєї смерти мають право і обов’язок то свідоцтво зложити так перед духовенством Архиєпархії перед Преосв. Єпископами перемиским і станіславівським так, щоби ніхто в цілій церковній провінції не міг сумніватися, що дійсно так є як в тім письмі тверджу.

Коли проте Преосв. Йосиф Сліпий зістав після законів кат[олицької]. Церкви і нашої церковної провінції правно і законно галицьким митрополитом прийміть Його як свого пастиря і послухом Його душпастирській владі улекшіть Йому тяжку задачу, яку Боже Провидіння на Його рамя складає.

 

Преосв. Йосиф Сліпий є від літ добре знаний духовенству львівської АЄпархії, бо через 15 літ повнив уряд ректора львівського духовного семінаря і яко ректор положив великі заслуги для цілої АЄпархії, а передовсім для духовенства для тих з Вас Вс[есвітліші] Отці, які під Його проводом виховувались.

Діло над яким з замилуваннєм жертвенно працював через усі ті літа з Божого допусту лежить в руїні, гранат в часі війни знищив цілком церков св. Духа, при ній заховувала цінна бібліотека Богословського Товариства знищена, преважний і прецінний семінарський музей і бібліотеки семінаря і Богословської Академії сконфісковані та перенесені, музей до Нац[іонального]. Музею, бібліотеки до університетської бібліотеки.

То знищеннє діла над яким працював було для Преосв[ященного – ред.]. Йосифа тяжким хрестом, то його він приняв з підданєм волі Всевишнього і то без сумніву освятив і підніс його душу.

Преосв. Йосиф буде працювати яко Ваш душпастир і отець приміняючися в цілім життю до приміру І[суса]. Христа, який життя Своє віддав за нас бідних грішників і терпів усі муки з любови до людей.

 

Kartha A.

26.VII.1940

Коли до Риму дійде відомість про мою смерть св. Конгрегація схід. Церкви оголосить номінацію Преосв. Йосифа в актах S.Sedis [Святої Столиці]. Можливе, що й се письмо моє задержиться в оригіналі до хвилі оголошення, тому відкликаюся на свідоцтво обох Преосвящених спів святителів і на крилошан митроп[оличої]. капітули, які були при освяченню, прелатів капітули оо. Л[еонтія]. Куницький, Василя Томовича і Олександра Ковальського і соборних крилошан оо. Василя Лаби, Романа Лободича і Олексія Ґорчинського.

Їх свідоцтво потвердить то, що у сьому листі оголошую. Сегодня також пишу подібне письмо до обох Преосвящених Єпископів-суфраґанів перемиського і станиславівського. Всі ті свідоцтва і письма, надіюся, вистарчать, щоби ніхто в цілій церковній провінції, а особливим способом в Львівській АЄпархії не міг сумніватися про дійсність номінації посвячення Преосв. Йосифа.

 

Kartha B.

Маю сильну надію, що Всевишній двигне нашу Церкву, наше духовенство і нарід, і дасть нам часи мирного і свобідного розвою христ[иянського]. католицького церковного й народного життя.

Я пересвідчений, що з благодати Ісуса Христа Бога через наші жертви і все, що ми потерпіли, спасе тепер єще нез’єдинених наших братів. Між ними є на жаль таке множество неохрещених дітей, що виховуються без пізнання Бога і тільки нещасних жертв безбожницкої пропаганди. Вони вернуть до віри і до єдности катол[ицької]. Церкви і наша Церков пошириться на цілу Україну і на цілу Росію.

Я тих часів певно не дожию, але Преосв. Йосиф приміняється у цілому житті у душпастирській своїй праці до прикладу Христа Спасителя, який життя віддав за спасення людей, поведе заступи Апостолів, який Бог нам дасть до довершення великого діла з’єдинення Церков.

Він поведе Вас усіх дорогами тої апостольської праці, що веде до побіди, за нарід, за з’єдинення Церков. До тої апост[ольської]. праці Ви усі покликані, одні яко апостоли, проповідники і душ пастирі, другі яко жерці що у всепалення приносять на Божому жертвенику Тіло і Кров Христа Спасителя, а з нею своє життя і кров, інші вкінці яко молитвеники, що своїми молитвами, внутреними жертвами покори і умертвленя стягають на нарід Боже благословенство з Неба.

Тих послідних участь в апостольстві не найменша, бо коли жнива великі, а робітників мало і ті, що є, ліпше зроблять, коли місто кидатися у працю, послухають ради Христа і підуть молити Всев[ишнього] Бога, щоби прислав робітників на Свої жнива.

Знаєте, Дорогі Отці і Братя, велику засаду душпастирської праці як і в праці для зєдиненя Церкви, яку я усе голосив, хоч замало сповняв життям, що першою і найважнішою справою житя є молитва, а перший і найважніший засіб душпастирської праці – жертва зі себе. Преосв. Йосиф ділив зо мною усї думки щодо душпастирської праці і щодо зєдинення Церкви.

Про нього можу сказати уживаючи слів св. Павла, що "не мав я нікого так однодушного" як  Преосв. Йосифа тому маю певну в Бозі надію, що Преосв. Йосиф довгі літа буде вашим душ пастирем-митрополитом і поведе вас Божими дорогами до вічного спасення.

Про те Господа Б[ога] днесь прошу і прощаючися з вами віддаю вас безконечній любові і милосердію Ісуса Хр[иста] нашого Пана. Амінь. Амінь. Амінь.

Гарвардські студії Омеляна Пріцака… під кутом зору КГБ УССР

Професор Гамбурзького, Вашингтонського, Гарвардського, Київського університетів, засновник і перший директор Українського наукового інституту в Гарварді, сходознавець зі світовим ім'ям, знавець півсотні мов, дослідник давньої історії України, зокрема джерельної бази, яка свідчила про осібні витоки української державності і про українські терени як центр державотворення. Саме послідовний україноцентризм Омеляна Пріцака став головною причиною прискіпливої уваги до його постаті КГБ УССР.

Фундаменти палацу Кирила Розумовського. Історична довідка об'єкта культурної спадщини

В результаті обстежень залишків мурувань XVIII ст. в садибі по вул. Івана Мазепи у Києві, з’ясувалося, що під руїнами будівлі кінця ХІХ ст. збереглися фундаменти та підвали київського палацу останнього українського гетьмана Кирила Розумовського. Цю пам’ятку ще в 30-х роках минулого століття вважали беззворотньо втраченою. Я терміново виготовив історичну довідку, за якою Департамент охорони культурної спадщини КМДА мав би внести фундаменти палацу Кирила Розумовського до переліку щойновиявлених об’єктів культурної спадщини. Однак Департамент відхилив довідку і правоохоронного статусу об'єкту не надав.

Хрест Симона Петлюри – капеланам Армії УНР

У червні 1944-го в Рівненському рибтресті в одній із шухляд столу працівники знайшли дві грамоти до Хреста Симона Петлюри. Цупкі аркуші бланків із тризубом, оригінальною печаткою червоного кольору та фразою "Іменем Української Народної Республіки…" не могли не привернути увагу й не насторожити.

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.