Спецпроект

Голокост в "Інстаграмі". Блог від імені 13-річної єврейки розповідає про 1944 рік

У її "сторіс" — відео з облав на євреїв, солдати Вермахту на вулицях, кінохроніка виступів Гітлера і селфі з нашитими зірками Давида на одязі. Вона — єврейська дівчинка Єва Хейман, яка веде щоденник у часи Голокосту так, ніби "Інстаграм" існував під час Другої світової війни.

Екаунт Eva Stories, який розповідає історію реальної 13-річної єврейки, запустив ізраїльський мультимільйонер Маті Кохаві разом із донькою Майєю, пише БЖ.

Справжня Єва Хейман жила в Угорщині та вела щоденник, у якому описала останні місяці свого життя до загибелі в концтаборі Аушвіц у 1944 році. Дописи в "Інстаграмі" створено на основі її записів.

За словами Маті Кохаві, таким способом він хотів по-новому підійти до збереження історичної пам’яті про Голокост.

На сторінці Єви немає найпоширенішого "інстаграмного" вмісту – фотографій і тексту в основній стрічці. Натомість її оповідь ведеться через "сторіс" — короткі відео англійською мовою, субтитровані івритом, які за датами відповідають записам Єви у щоденнику.

"Я знову пишу з гетто..."

До речі, зйомки проекту відбувалися в Україні, переважно у Львові, а виробництво здійснив український продакшн Colorfilm. Загальна вартість проекту склала 5 мільйонів доларів.

"Ми привезли до Львова танк, військові машини і мотоцикли, 150 реконструкторів німецької армії, розвісили штандарти, збудували гетто і зняли художній фільм, заснвоаний на реальних подіях, який розповідає про життя дівчинки на початку Голокосту в Угорщині у форматі insta stories. Кампанію в соціальних мережах, спрямовану на те, щоб розповісти молодим ізраїльтянам про Голокост підтримав особисто прем’єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаніягу", — повідомив художник-постановник Володимир Череміс.

 "Тепер Енні в гетто. Мама каже, що нацисти хочуть зібрати євреїв в одному місці. Скоро вони прийдуть по нас"

Стартував проект 1 травня. Цього дня в Ізраїлі відзначають День катастрофи і героїзму євреїв Європи та Північної Африки.

План «Барбаросса». Що думали військові Гітлера?

Хоча було зрозуміло, що однією з головних причин нападу на Радянський Союз було прагнення здобути запаси (передусім нафту), яких бракувало німцям, без відповіді залишалося головне питання: чи мали вони ресурси, щоб здобути ресурси, яких прагнули? Одне слово: чи їхні бажання не перевищували здатність їх задовільнити? Урешті-решт, Гітлер так ніколи й не визнав цього недоліку плану «Барбаросса». Він хотів швидкої війни, щоб отримати доступ до сировини й землі, але сировина, яку він хотів мати найбільше (нафта), була неймовірно далеко.

«Антирадянський» Лифар

Ім’я Лифаря було заборонене на батьківщині протягом довгого часу, а його численні теоретичні праці з історії балету та хореографії не перекладалися російською та не видавалися у СРСР, не дивлячись на високий рівень радянського балету та його популярність як серед партеліти, так і пересічних радянських громадян. Проте йому вдалося (хоча, звісно, він поняття не мав про це) потрапити до секретного радянського видання – «методички» КҐБ 1968 року «Використання можливостей Радянського комітету з культурних зв’язків з співвітчизниками за кордоном у розвідувальній роботі».

Реакція киян на аварію Чорнобильської АЕС та її наслідки

Безпрецедентна техногенна катастрофа, що сталася в ніч на 26 квітня 1986 року на 4-му блоці ЧАЕС надала поштовх для «тектонічних» національних, соціальних та політичних процесів в українському суспільстві. Від початку, потенційна загроза життю та здоров’ю мешканців столичного мегаполісу викликала у них не просто стурбованість і невдоволення, а і, досить, нелояльні до влади закиди. Населення, активно реагувало на подію та її наслідки, а, особливо гостро, в травні того року.

Як українські націоналісти 1 травня святкували в рідному місті Путіна

Первинно 1 травня, як міжнародний день боротьби за права робітників, встановив ІІ Соціалістичний інтернаціонал у 1889 р. Усі українські партії початку XX століття вважали себе частиною соціалістичного руху. Включно із націоналістичною Українською Народною Партією (УНП), створеною М.Міхновським. До того, як російські комуністи та німецькі нацисти поставили «свято праці» на службу своїм ідеологіям, українські націоналісти виводили українців 1 травня на демонстрації, але виключно під синьо-жовтими прапорами. За право українських робітників на власну українську державу.