АНОНС: Лекція "Останній ривок Галицької армії: Чортківська офензива 7-28 червня 1919 року"

11 червня Український інститут національної пам'яті запрошує на лекцію «Останній ривок Галицької армії: Чортківська офензива 7-28 червня 1919 року», що відбудеться в Інформаційно-виставковому центрі Музею Майдану.

Цього дня 100 років тому, 7 червня 1919 року, розпочалася найуспішніша наступальна операція Галицької армії – відома як «Чортківська офензива».

 

Протягом 7-28 червня 1919-го 25 тисяч бійців Галицької армії всій лінії фронту відкинули більш ніж 40-тисячну польську армію. Було звільнено Чортків (8 червня), Тернопіль (15 червня), взято ключовий пункт оборони поляків Бережани (21 червня), УГА вийшла на лінію Броди – Перемишляни – Букачівці.

Нестача зброї і боєприпасів не дозволили розвинути чи закріпити успіх. 28 червня польська армія перейшла в наступ і зламала український фронт біля Янчина. 16 липня УГА відступила на територію Наддніпрянської України, що стало завершенням польсько-української війни.

Про одну з найбільш значних військових операцій Галицької армії під час польсько-української війни 1918-1919 років розповість історик, реконструктор, кандидат історичних наук Артем Папакін.

11 червня, вівторок, 18.30

Місце: Інформаційно-виставковий центр Музею Майдану (Київ, майдан Незалежності, 2)

Організатори: Український інститут національної пам'яті та Інформаційно-виставковий центр Музею Майдану.

Вхід вільний за умови реєстрації за посиланнямhttp://bit.ly/2EWHDrg

Кількість місць обмежена. 

Як зароджувалася французька плеяда Півдня України

Наприкінці XVIII – початку XIX століття Південь України певною мірою став привабливий для іноземних переселенців. У цей час уряд Російської імперії намагавсяу тому числі освоювати регіон руками західноєвропейців. Не останнє місце у цьому процесі займали французи, які утворили тут потужний конгломерат управлінців, аграріїв, промисловців та інших фахівців. Вони не просто приїхали заробляти гроші на торгівлі або вирощуванні винограду, але й дали поштовх до розвитку окремих галузей економіки, якими сьогодні тут продовжують користуватися (суднобудівництво, виноградарство, вівчарство, тощо).

Буркусь: хто сторожив спокій дому Франка?

Це був не безпородний дворовий собака (хоча і в тім нічого лихого нема, навпаки, не виключено, що й таких тримали Франки, бо принаймні в певний час пес був у них не один, а справжній гуцульський вівчур, полонинський собака, чи, як іще називають, карпатська вівчарка

У секторі «проблем ідеологічної боротьби»: історики та «перебудова»

Нині це Інститут історії України, а тоді слова "Україна" в назві інституту не було. Навіть у цьому в СРСР вбачали небезпеку. Всі спілкувалися російською, лише в одному відділі, де вивчали козаччину, українською. А аспірант Діма Табачник (який потім двічі у Януковича був міністром), ідучи до курилки повз цей відділ, казав: "Цвірінькають там цією українською"

Бабин Яр: гібридні контексти Сергія Лозниці

Мабуть, головною зіркою антиукраїнського шабашу, влаштованого цього року Меморіальним центром Голокосту «Бабин Яр» на багатостраждальних кістках його жертв, став кінорежисер Сергій Лозниця зі своїм фільмом «Бабин Яр. Контекст».