АНОНС: Прес-конференція «Таємні архіви радянських спецслужб переїдуть до спеціального Архіву»

Щоб гарантувати вільний доступ до відомостей про минуле країни, Український інститут національної пам’яті створює свій Галузевий державний архів.

На прес-конференції можна буде ознайомитися із приміщенням, куди з часом переїдуть усі архіви радянських спецслужб, повідомляє УІНП.

 

Згідно реформи декомунізації, до Архіву перевезуть матеріали репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму за 1917-1991 роки. Відтак буде забезпечено сталий відкритий доступ до цих документів.

Наразі ці документи зберігаються у Службі безпеки, Службі зовнішньої розвідки, Міністерстві внутрішніх справ, Національній поліції, Національній гвардії, Міністерстві оборони, Державній прикордонній службі, органах прокуратури та судах. Однак робота з історичними матеріалами є невластивою для правоохоронців та силовиків.

Спершу приміщення Галузевого державного архіву Українського інституту національної пам’яті планується реконструювати. Наступний етап — фізичне переміщення архівних документів.

Кабінет Міністрів України передав Українському інституту національної пам’яті приміщення площею понад 11 тисяч кв.метрів у Києві (вул. Пухівська, 7, корпус № 5). Тут облаштують Архів Інституту національної пам’яті.

У презентації візьмуть участь:

Степан Кубів – перший віце-прем'єр-міністр України;

Володимир В'ятрович – голова Українського інституту національної пам'яті;

Ігор Кулик – директор Галузевого державного архіву Українського інституту національної пам'яті;

Андрій Когут – директор Галузевого державного архіву СБУ.

Час: 24 червня, понеділок, 12.00

Місце: вул. Пухівська, 7 (корпус № 5), м. Київ

(для журналістів – об 11:00 трансфер від Українського інституту національної пам’яті, вул. Липська, 16).

Прохання для журналістів акредитуватися за формою.

Акредитація триває до 16.00, п’ятниці, 21 червня. З собою потрібно мати паспорт.

Контакт: (044) 290-80-17, Наталка Позняк-Хоменко

Довідка:

21 травня 2015 р. набув чинності Закон України «Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», відповідно до якого запроваджується вільний доступ до архівів та передача їх з-під відомств силових органів до Галузевого державного архіву Українського інституту національної пам’яті.

5 червня 2019 року Кабінет міністрів України виділив для цього у Києві приміщення площею понад 11 тисяч кв. метрів.

Сталий доступ до архівних матеріалів репресивних органів гарантований кожному на виконання Законів України та Рекомендації № R (2000) 13 Комітету міністрів Ради Європи країнам-членам стосовно європейської політики доступу до архівів, яка вважає можливість об'єктивно вивчати власну історію невід'ємною ознакою демократії.

Після падіння комуністичного режиму Польща, Чехія, Болгарія, країни Балтії та Центрально-Східної Європи зробили доступними секретні документи каральних органів і таємної поліції та передали їх цивільним відомствам – аналогам Українського інституту національної пам’яті.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.