Верховний суд Іспанії заблокував ексгумацію останків Франко

Верховний суд Іспанії заблокував ексгумацію останків диктатора Франциско Франко з мавзолею "Долина полеглих" за шість днів до початку робіт.

Про це повідомляє "Європейська правда" з посиланням на El Pais.

Франциско Франко
Франциско Франко

П’ять магістратів четвертої секції Верховного суду "одноголосно" позитивно відповіли на прохання родини диктатора призупинити ексгумацію, на якій наполягав уряд Педро Санчеса з самого початку каденції.

Верховний суд вважає, що якщо він не задовольнить прохання сім'ї про тимчасове призупинення ексгумації, це може завдати шкоди заявникам і "особливо державним інтересам, втіленим в державі та її конституційних інститутах, які серйозно постраждають, якщо ці останки будуть ексгумовані".

Уряд Педро Санчеса вирішив перенести останки диктатора Франсиско Франко з фінансованого державою мавзолею у монументальному комплексі "Долина полеглих" минулого року. Причина – уряд вважає, що меморіал має бути місцем пам'яті про громадянську війну, а не прославляти диктатуру.

У вересні рішення перенести останки Франко схвалив іспанський парламент. Кілька нащадків Франко висловили свій "твердий і одностайний" опір ексгумації. Тисячі правих сил протестували проти виносу останків Франко з мавзолею.

"Жодна родина не повинна бути змушена проходити через дві ексгумації і три поховання одного з своїх близьких, поки не будуть вичерпані всі юрисдикційні способи, якими вони могли б забезпечити свої законні права", - йдеться у скарзі родини диктатора.

Довідково. Мавзолей, відкритий самим Франко в 1959 році, розташований в католицькій базиліці на схилі пагорба, де також похований засновник іспанської фашистської партії "Фаланга" Хосе Антоніо Прімо де Рівера. Довгий час "Долина полеглих" була місцем паломництва правих груп в Іспанії.

Як зароджувалася французька плеяда Півдня України

Наприкінці XVIII – початку XIX століття Південь України певною мірою став привабливий для іноземних переселенців. У цей час уряд Російської імперії намагавсяу тому числі освоювати регіон руками західноєвропейців. Не останнє місце у цьому процесі займали французи, які утворили тут потужний конгломерат управлінців, аграріїв, промисловців та інших фахівців. Вони не просто приїхали заробляти гроші на торгівлі або вирощуванні винограду, але й дали поштовх до розвитку окремих галузей економіки, якими сьогодні тут продовжують користуватися (суднобудівництво, виноградарство, вівчарство, тощо).

Буркусь: хто сторожив спокій дому Франка?

Це був не безпородний дворовий собака (хоча і в тім нічого лихого нема, навпаки, не виключено, що й таких тримали Франки, бо принаймні в певний час пес був у них не один, а справжній гуцульський вівчур, полонинський собака, чи, як іще називають, карпатська вівчарка

У секторі «проблем ідеологічної боротьби»: історики та «перебудова»

Нині це Інститут історії України, а тоді слова "Україна" в назві інституту не було. Навіть у цьому в СРСР вбачали небезпеку. Всі спілкувалися російською, лише в одному відділі, де вивчали козаччину, українською. А аспірант Діма Табачник (який потім двічі у Януковича був міністром), ідучи до курилки повз цей відділ, казав: "Цвірінькають там цією українською"

Бабин Яр: гібридні контексти Сергія Лозниці

Мабуть, головною зіркою антиукраїнського шабашу, влаштованого цього року Меморіальним центром Голокосту «Бабин Яр» на багатостраждальних кістках його жертв, став кінорежисер Сергій Лозниця зі своїм фільмом «Бабин Яр. Контекст».