Археологи: трипільці могли жити в полігамних сім’ях. ВІДЕО

Хати у трипільців розташовувалися "гніздами". Таке відкриття зробили археологи, які досліджують трипільське поселення "Тальянка" на Черкащині.

Цілий посуд та його уламки, яким 6 тисяч років, знайшли дослідники під час вивчення двох хат і господарської ями у трипільському поселенні з 3 тисяч будинків, повідомляє 5 канал.

Експедиція складається зі співробітників Інституту археології Національної академії наук України та студенти Києво-Могилянської академії.

На цій території в 450 гектарів у добу енеоліту мешкало біля 10 тисяч осіб. Типове житло трипільця складалося з жертовника, печі, лавки для посуд й місця для відпочинку. Сама хата могла сягати до 20 метрів завдовжки.

"Виникло таке припущення, що, можливо, оцей периметр, який займали – це і був двір. Тобто це і житло, і складське приміщення, і для тримання худоби. Тому і двоповерхове. Жили вони тільки на другому поверсі, в невеличкому приміщенні", – розмірковує молодший науковий співробітник Інституту археології Дмитро Чорновіл.

Останні дослідження засвідчили, що хати часто розміщували так званими "гніздами". Одна велика хата, а поруч – кілька малих.

"Ми маємо окрему таку комірку, дружина та дитинка, чи пару діток. І в іншій хатці – дружина, дитинка, пара діток. А тут жив сам гончар з іншою дружиною. Це можна назвати великою сім'єю, але це буде не дуже точний термін. Це буде варіант сім'ї полігамної", – пояснює учений секретар Інституту археології Олексій Корвін-Піотровський.

Розкопки у трипільському поселенні "Тальянка" тривають уже 38 років. За цей час учасники розкопок дослідили тільки 5% території. "Тальянка" поруч із ще десятьма поселеннями на території Тальнівського, Уманського і Звенигородського районів Черкащини входить до Державного історико-культурного заповідника "Трипільська культура".

Через брак державного фінансування цьогорічні дослідження відбуваються за рахунок благодійника з Великої Британії.

Три мільйони з обмовкою «понад»

Методика й практика підрахунку загиблих у Червоній армії має численні вади. За час німецько-радянської війни ця процедура неодноразово змінювалася. Обрахунок бойових утрат тривав упродовж майже всього повоєнного десятиліття… Тому остаточні цифри визначити практично неможливо

«…Попереду заслін із жінок і дітей»: грецькі антифашисти проти Британії

На початку березня 2014 року російське керівництво скликало пресконференцію, присвячену подіям в Україні. Відповідаючи на запитання про можливість війни з сусідньою державою, Владімір Путін заявив: «Якщо ми ухвалимо таке рішення, то тільки для захисту українських громадян. І нехай спробує будь-хто з числа військовослужбовців стріляти у своїх людей, за якими ми стоятимемо позаду, не попереду, а позаду. Хай вони спробують стріляти у жінок і дітей!». Утім, у застосуванні подібної тактики росіяни не були першими. У Другу світову війну її використовували грецькі антифашисти. Але не проти нацистів, а проти британської армії.

План «Барбаросса». Що думали військові Гітлера?

Хоча було зрозуміло, що однією з головних причин нападу на Радянський Союз було прагнення здобути запаси (передусім нафту), яких бракувало німцям, без відповіді залишалося головне питання: чи мали вони ресурси, щоб здобути ресурси, яких прагнули? Одне слово: чи їхні бажання не перевищували здатність їх задовільнити? Урешті-решт, Гітлер так ніколи й не визнав цього недоліку плану «Барбаросса». Він хотів швидкої війни, щоб отримати доступ до сировини й землі, але сировина, яку він хотів мати найбільше (нафта), була неймовірно далеко.

«Антирадянський» Лифар

Ім’я Лифаря було заборонене на батьківщині протягом довгого часу, а його численні теоретичні праці з історії балету та хореографії не перекладалися російською та не видавалися у СРСР, не дивлячись на високий рівень радянського балету та його популярність як серед партеліти, так і пересічних радянських громадян. Проте йому вдалося (хоча, звісно, він поняття не мав про це) потрапити до секретного радянського видання – «методички» КҐБ 1968 року «Використання можливостей Радянського комітету з культурних зв’язків з співвітчизниками за кордоном у розвідувальній роботі».