У Харкові «Нацкорпус» «повісив» депутатів, які голосували за проспект Жукова

На площі Конституції в Харкові 1 липня відбулась акція-перфоманс проти повернення проспекту Петра Григоренка імені маршала Георгія Жукова.

Як повідомляє кореспондентка Громадського, акцію організував «Національний корпус».

 
Фото: Марія ВовкГромадське

Так, протестувальники встановили шибениці, на яких повісили опудала, що зображують депутатів Харківської міськради, які голосували за рішення повернути проспекту Григоренка попередню назву.

За словами представника «Нацкорпусу» Михайла Коваленка, акція буде продовжена. «Серед повішених будуть корупціонери і реваншисти», — заявив Коваленко.

На акції протесту зібралось близько півсотні людей.

На питання, чому «Нацкорпус» вирішив провести саме таку акцію з шибеницями, Коваленко відповів, що таким чином вони хотіли провести «процедуру люстрації корупційним чиновникам» та привернути увагу міських чиновників, що питання незаконного перейменування проспекту все ще обурює харків’ян.

«Віроломства» Гітлера не було. Сталін все знав, але нічого не робив

Пакт Молотова-Ріббентропа, чи якщо бути відвертими Сталіна і Гітлера про ненапад та розподіл сфер впливу у Європі був бомбою сповільненої дії. Хоча шлюбний «медовий місяць» між двома диктаторами і тривав два роки, було зрозуміло, що так довго бути не може, хтось один таки піде війною на іншого. І ось коли на цю бомбу вже був закладений часовий механізм і радянські розвідники спостерігали та доповідали про місяці, тижні й дні, що залишились до початку війни, Сталін нічого не робив. Чому так сталось і чому народився один із найпопулярніших радянсько-російських міфів про «віроломний» напад Третього Райху, спробуємо розібратись у пропонованому матеріалі

Українська культура у листівках і платівках діаспори

Українська листівка як засіб комунікації в українській повоєнній діаспорі представляє не тільки унікальне мистецьке явище, а як на мене, і мовну, лінгвістичну цінність. У час повоєнного тоталітаризму поштівки та музичні диски з українською музикою перетворилися на засіб підтримки рідних та близьких, як на поселеннях так і в Україні.

Останні форпости “русского міра” на Одещині

Останнім часом Україна завдяки наполегливій праці істориків, публіцистів, журналістів і блогерів розбірливіше дивиться на власну минувшину. Тепер без особливих зусиль середньостатистичний школяр “на пальцях” може пояснити, що Чорне море не копали древні “укри”, українську мову не вигадували в “австро-угорському генштабі”, Ленін не те, щоби не “зробив Україну”, а й узагалі тут ніколи не бував. І, найголовніше, як виявилося, не сучасні українські можновладці “переписують історію”. Її переписали радянські історики-фантасти, а нині їхню справу продовжують російські неоімперські пропагандисти.

Харківські адреси Миколи Міхновського

Де мешкав і працював Микола Міхновський у Харкові? Це важливе питання для належного вшанування пам’яті основоположника української незалежності (самостійності) досі належним чином не досліджене. В Харкові, зокрема, дотепер немає йому пам’ятника.