У російському Липецьку постраждав бюст Сталіна

У місті Липецьку, Російська Федерація, стався напад на погруддя радянському диктатору Йосипу Сталіну, встановленому біля місцевого осередку Комуністичної партії Російської Федерації.

Невідомі залили монумент монтажною піною, після чого намагалися підірвати двері до офісу комуністів, передає "Фонтанка. ru". На тротуарі перед бюстом написали фарбою "Кат народів".

 
Вождя СРСР залили будівельною піною
Youtube / КПРФ Липецька область

"У ніч із 20 на 21 липня кілька молодиків осквернили пам'ятник Сталіну і спробували підірвати балончиками з гащом вхідні двері до обласного відділення КПРФ. На даний час розпочато перевірку події. Вилучено записи камер спостереження. Ведеться пошук зловмисників", - розповіли 22 липня партійці, виклавши відео в Мережу.

Перевірку здійснює Управління МВС Росії по Липецькій області. Липецькі комуністи назвали те, що сталося, "війною з пам'яттю".

Погруддя Сталіну в Липецьку комуністи відкрили 9 травня 2015 року, на День перемоги. Атака 21 липня була вже не першою. Невдовзі після відкриття пам'ятник облили рожевою фарбою.

Як дипломати УНР у Празі на інформаційному фронті воювали

Інформаційна війна – це, звісно ж, не винахід нинішнього часу. Нам часто здається, що ті інформаційні виклики, перед якими ми стоїмо сьогодні, є унікальними з огляду на нові технології, які приніс початок третього тисячоліття. Частково це правда. Сто років тому не існувало ні телебачення, ні інтернету, ні соціальних мереж. Однак вже існували газети і журнали, які були потужною зброєю впливу на громадську думку і позицію еліт.

Сталева труна на вісім персон

17 лютого 1864 року, сто п'ятдесят сім років тому, підводний човен "Hunley" конструкції Горація Ханлі атакував і потопив паровий шлюп "Housatonic" і це була перша в історії успішна атака корабля з глибини. Не надто тямущі в історії люди приписують Жулю Верну купу передбачень, і в тому числі – мало не винахід підводного човна. Це не так, це дуже сильно не так. Чистих передбачень у Жуля Верна дуже мало, а підводних човнів на той час було збудовано вже з десяток.

«Нормалізація» Ґустава Гусака

«Страх. Зі, страху, що його звільнять з роботи, вчитель навчає в школі речей, котрим не вірить. Зі страху за своє майбутнє, учень їх повторює. Зі страху, що не зможе продовжувати навчання, він вступає в Союз молоді і робить те, що йому наказують. … Зі страху через наслідки, люди беруть участь у виборах, обирають запропонованих кандидатів і роблять вигляд, що вважають це справжніми виборами…». Вацлав Гавел дописав текст, котрий отримав назву «Лист Ґуставу Гусакові». Надворі була весна 1975 року, в Чехословаччині панувала «нормалізація», а її незмінним символом був Ґустав Гусак – президент країни та генеральний секретар ЦК КПЧ. Людина карколомної і неоднозначної долі.

Формула краси. Дерев’яні церкви України: втрачене мистецтво?

Українські дерев'яні церкви – це фольклор, тільки в архітектурі. Збудовані переважно безіменними для нас майстрами на замовлення спільноти, громади села – вони могли бути (а могли не бути) шедеврами, але завжди втілювали народну уяву про красу, про велич, про присутність Бога на землі. Можливо тому знищення храмів більшовиками українці сприймали як саморуйнування. Дерев'яні церкви зникали з різних причин (вогонь і вода, шашель і грибок, занепад громади), але саме насильницька, свідома деструкція була найболіснішою – через неприродність втрати.