АНОНС: У Києві відбудеться перша презентація журналу "Локальна історія"

«Локальна історія» - перший і поки що єдиний ґлянцевий історичний журнал в Україні. Він став продовженням однойменного проекту. У п’ятницю в столиці відбудеться його перша презентація

Протягом останніх шести років його учасники досліджували історію локальних місць – сіл та містечок Західної України, а також записували свідчення старожилів про ключові історичні події.

 

Ці розповіді, а також інтерв’ю з сучасними лідерами думок, дослідження, репортажі, фотопроекти, мистецькі розвідки, вміщені у журналі, розкривають маловідому історію України.

У журналі вже вийшли розмови з Сергієм Плохієм, Олею Гнатюк, Ізою Хруслінською, Сергієм Жаданом, Мустафою Джемілєвим, Міхаелем Мозером, Миколою Мушинкою, Ахтемом Сеітаблаєвим, Романом Ващуком, готується до друку інтерв'ю із Тімоті Снайдером, Андрієм Куликовим та Наталею Яковенко.

Під час зустрічі будуть говорити про ідею проекту «Локальна історія», виклики для друкованого видання в Україні та перспективи розширення історичного медійного контенту.

Місце: Книгарня «Буква», вул. Богдана Хмельницького, 3-б

Час: 5 липня о 19.00

Спікери:

- Віталій Ляска – головний редактор журналу

- Інна Березницька – випускова редакторка журналу

- Віталій Гайдукевич – журналіст, теле- та радіоведучий

- Гульнара Бекірова – дослідниця історії депортації кримських татар

- Олексій Сокирко – історик, кандидат історичних наук, доцент Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Модератор: Андрій Ковальов

ВХІД ВІЛЬНИЙ

План «Барбаросса». Що думали військові Гітлера?

Хоча було зрозуміло, що однією з головних причин нападу на Радянський Союз було прагнення здобути запаси (передусім нафту), яких бракувало німцям, без відповіді залишалося головне питання: чи мали вони ресурси, щоб здобути ресурси, яких прагнули? Одне слово: чи їхні бажання не перевищували здатність їх задовільнити? Урешті-решт, Гітлер так ніколи й не визнав цього недоліку плану «Барбаросса». Він хотів швидкої війни, щоб отримати доступ до сировини й землі, але сировина, яку він хотів мати найбільше (нафта), була неймовірно далеко.

«Антирадянський» Лифар

Ім’я Лифаря було заборонене на батьківщині протягом довгого часу, а його численні теоретичні праці з історії балету та хореографії не перекладалися російською та не видавалися у СРСР, не дивлячись на високий рівень радянського балету та його популярність як серед партеліти, так і пересічних радянських громадян. Проте йому вдалося (хоча, звісно, він поняття не мав про це) потрапити до секретного радянського видання – «методички» КҐБ 1968 року «Використання можливостей Радянського комітету з культурних зв’язків з співвітчизниками за кордоном у розвідувальній роботі».

Реакція киян на аварію Чорнобильської АЕС та її наслідки

Безпрецедентна техногенна катастрофа, що сталася в ніч на 26 квітня 1986 року на 4-му блоці ЧАЕС надала поштовх для «тектонічних» національних, соціальних та політичних процесів в українському суспільстві. Від початку, потенційна загроза життю та здоров’ю мешканців столичного мегаполісу викликала у них не просто стурбованість і невдоволення, а і, досить, нелояльні до влади закиди. Населення, активно реагувало на подію та її наслідки, а, особливо гостро, в травні того року.

Як українські націоналісти 1 травня святкували в рідному місті Путіна

Первинно 1 травня, як міжнародний день боротьби за права робітників, встановив ІІ Соціалістичний інтернаціонал у 1889 р. Усі українські партії початку XX століття вважали себе частиною соціалістичного руху. Включно із націоналістичною Українською Народною Партією (УНП), створеною М.Міхновським. До того, як російські комуністи та німецькі нацисти поставили «свято праці» на службу своїм ідеологіям, українські націоналісти виводили українців 1 травня на демонстрації, але виключно під синьо-жовтими прапорами. За право українських робітників на власну українську державу.