Бригада морпіхів та військово-морський ліцей отримали імена на честь адміралів українського флоту

Під час робочого візиту до Одеси президент України Володимир Зеленський присвоїв почесні найменування 36 окремій бригаді морської піхоти і Військово-морському ліцею, передислокованому у 2014 році із Севастополя до Одеси

36 ОбрМП присвоєне імя контр-адмірала Михайла Білинського, а ліцею – віце-адмірала Володимира Безкоровайного, повідомляє Радіо Свобода.

Бригаду сформували у 2015 році на базі кількох військових частин, виведених із окупованого Криму. Після доукомплектування та бойового злагодження бригада була переміщена у зону проведення військової операції в Донецькій та Луганській областях.

 
Михайло Білинський (ліворуч)
Вікіпедія

Військово-морський ліцей у 2014 році був передислокований із Севастополя, де працював з 2009 року. 

День флоту в Україні відзначають у першу неділю липня з 2015 року.

ДОВІДКА:

Михайло Білинський (1883 – 1921) –  уродженець сучасної Полтавської області, учасник Першої світової війни у складі російського флоту. З кінця 1917 році працював у секретаріаті морських справ Центральної Ради, з 28 квітня 1918 року – начальник Головної військово-морської господарчої управи Морського міністерства УНР (згодом – Української Держави).

В. о. міністра морських справ УНР (25 грудня 1918 – 24 квітня 1919), начальник дивізії морської піхоти (з 25 травня 1919). Начальник Морського Генерального штабу УНР (з 10 жовтня 1919), міністр внутрішніх справ УНР (з травня 1919 по жовтень 1920 і протягом 1921 року).

Взяв участь у Другому Зимовому поході Армії УНР. Під час важкого бою під с. Малі Міньки, нині Народицького району Житомирської області, 17 листопада 1921 року Волинська група повстанської армії потрапила в оточення кінноти 9-ї дивізії Григорія Котовського. Аби не потрапити в полон до червоних, Білинський застрелився.

На флоті УНР Михайло Білінський мав звання старшого лейтенанта. Уряд УНР в екзилі посмертно підвищив його до рангу контр-адмірала.

Володимир Безкоровайний (1944 – 2017) – віце-адмірал, кандидат військових наук, командувач Військово-морських сил України (1993 – 1996). Народився в Умані. З 1962 по 1993 рік служив на радянському, згодом російському флоті. Закінчив Каспійське вище військово-морське командне училище ім. С. Кірова (1967), Вищі спеціальні ордена Леніна класи ВМФ (1974), Військово-морську академію ім. А. Гречка (1984), Військову академію Генерального штабу РФ (1993). Командував частинами атомних підводних човнів Північного флоту ВМФ СРСР. 

 
Володимир Безкоровайний
intermarium.com.uА

Після розпаду СРСР віце-адмірал Безкоровайний відмовився від високих посад на російському флоті й повернувся до України. На посаді командувача Військово-морських сил України доклав великих зусиль для їх розбудови, брав участь у розподілі Чорноморського флоту між Україною та Росією, організовував участь українських кораблів у міжнародних навчаннях. 1996 року як командувач Військово-морських сил призначений заступником міністра оборони України.

Звільнився з посади командувача, заявивши, що виконав програму розбудови Військово-морських сил незалежної України. З 1998 року – у відставці.

Іван Дзюба: високий інтелектуал з донецьких степів

Він був інтелектуальним лідером і прапором шістдесятницького руху. Його найвідоміша книга "Інтернаціоналізм чи русифікація?" вийшла багатьма мовами. Але, опинившись за ґратами написав покаянну заяву і йому дозволили жити на волі за умови, що він стане оспівувати "літератури народів СРСР". Трагічна доля людини культури.

Ніжин. Серпневі дні 1918-го

Влітку 1918 року на українсько-російському кордоні було неспокійно. На різних ділянках виникали локальні сутички. Більшовики намагались підривати Українську державу зсередини. У Чернігівській губернії одним із більшовицьких осередків стало село Жуківка

"У Москві все ретельніше готуються до війни": листи до шведської королеви Христини

Одним з найцікавіших періодів в історії України є, безумовно, 1649-1659 роки. Період Визвольної революції і війн з Річчю Посполитою та Московським царством. Діяльність гетьманів Богдана Хмельницького та Івана Виговського. Основні матеріали з історії цієї Доби зберігаються за кордоном, тому що Чигирин, Батурин і Глухів - козацькі столиці палали у вогні. Було б логічним шукати важливі документи у польських архівах.
Але там їх знайти неможливо, тому що шведська армія вивезла майже весь архів, давні видання і колекції до Швеції під час польсько-шведської війни у 1650-х роках - так званого "Потопу". Навіть оригінальні документи короля Владислава ІV досі зберігаються у Швеції

П'ять українських історій про пандемію "іспанки"

Іспанку просто не фіксували у документах. Дані про кількість хворих та померлих часто не збирали. Тим паче, що паралельно тривала пандемія холери. А специфічно в Україні – епідемія тифу. Холера і тиф були знайомі українським лікарям. А перед симптомами нібито застуди, яка за кілька днів вбивала людей, виявились безпорадними. Кількість жертв іспанки в Україні ми не знаємо. Можемо навести лише кілька історій про перебіг хвороби. Але, можемо точно стверджувати, що іспанка разом з іншими епідеміями руйнувала українську державність не менше, а, може, навіть, і більше від недолугих політичних кроків.