Бригада морпіхів та військово-морський ліцей отримали імена на честь адміралів українського флоту

Під час робочого візиту до Одеси президент України Володимир Зеленський присвоїв почесні найменування 36 окремій бригаді морської піхоти і Військово-морському ліцею, передислокованому у 2014 році із Севастополя до Одеси

36 ОбрМП присвоєне імя контр-адмірала Михайла Білинського, а ліцею – віце-адмірала Володимира Безкоровайного, повідомляє Радіо Свобода.

Бригаду сформували у 2015 році на базі кількох військових частин, виведених із окупованого Криму. Після доукомплектування та бойового злагодження бригада була переміщена у зону проведення військової операції в Донецькій та Луганській областях.

 
Михайло Білинський (ліворуч)
Вікіпедія

Військово-морський ліцей у 2014 році був передислокований із Севастополя, де працював з 2009 року. 

День флоту в Україні відзначають у першу неділю липня з 2015 року.

ДОВІДКА:

Михайло Білинський (1883 – 1921) –  уродженець сучасної Полтавської області, учасник Першої світової війни у складі російського флоту. З кінця 1917 році працював у секретаріаті морських справ Центральної Ради, з 28 квітня 1918 року – начальник Головної військово-морської господарчої управи Морського міністерства УНР (згодом – Української Держави).

В. о. міністра морських справ УНР (25 грудня 1918 – 24 квітня 1919), начальник дивізії морської піхоти (з 25 травня 1919). Начальник Морського Генерального штабу УНР (з 10 жовтня 1919), міністр внутрішніх справ УНР (з травня 1919 по жовтень 1920 і протягом 1921 року).

Взяв участь у Другому Зимовому поході Армії УНР. Під час важкого бою під с. Малі Міньки, нині Народицького району Житомирської області, 17 листопада 1921 року Волинська група повстанської армії потрапила в оточення кінноти 9-ї дивізії Григорія Котовського. Аби не потрапити в полон до червоних, Білинський застрелився.

На флоті УНР Михайло Білінський мав звання старшого лейтенанта. Уряд УНР в екзилі посмертно підвищив його до рангу контр-адмірала.

Володимир Безкоровайний (1944 – 2017) – віце-адмірал, кандидат військових наук, командувач Військово-морських сил України (1993 – 1996). Народився в Умані. З 1962 по 1993 рік служив на радянському, згодом російському флоті. Закінчив Каспійське вище військово-морське командне училище ім. С. Кірова (1967), Вищі спеціальні ордена Леніна класи ВМФ (1974), Військово-морську академію ім. А. Гречка (1984), Військову академію Генерального штабу РФ (1993). Командував частинами атомних підводних човнів Північного флоту ВМФ СРСР. 

 
Володимир Безкоровайний
intermarium.com.uА

Після розпаду СРСР віце-адмірал Безкоровайний відмовився від високих посад на російському флоті й повернувся до України. На посаді командувача Військово-морських сил України доклав великих зусиль для їх розбудови, брав участь у розподілі Чорноморського флоту між Україною та Росією, організовував участь українських кораблів у міжнародних навчаннях. 1996 року як командувач Військово-морських сил призначений заступником міністра оборони України.

Звільнився з посади командувача, заявивши, що виконав програму розбудови Військово-морських сил незалежної України. З 1998 року – у відставці.

Путін про пакт Молотова-Ріббентропа, Голокост і Бабин Яр: неоімперські амбіції та інструменталізація історії

Останнім часом помітно зросла активність російського президента у висловленні оцінок про історичні події та явища минулого. Зокрема це стосується чітко означеної європейцями ролі Сталіна і Гітлера у розв’язанні Другої світової війни, а також проблематики антисемітизму та Голокосту. Ще не вщухлі суперечки довкола виступу Владіміра Путіна 23 січня 2020 року в Єрусалимі, який ним сповна був використаний для пропаганди історичного наративу Кремля, і знову дискусія в світових медіа. Цього разу у зв’язку з публікацією 19 червня 2020 р. статті«75 років Великої Перемоги: спільна відповідальність перед історією і майбутнім», в якій, серед іншого, Путін згадує і про Пакт Молотова-Ріббентропа, і про Голокост, і про Бабин Яр…

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

Роль Медведчука: Юрій Литвин і Василь Стус мали одного адвоката та загинули в одному таборі

Українського поета, журналіста, правозахисника Юрія Литвина знайшли з розтятим животом у камері колонії особливо суворого режиму ВС-389/36 у селі Кучино на Уралі. Це сталося 4 вересня 1984 року. Бездиханне тіло поета Василя Стуса знайдуть у карцері того самого дня роком пізніше

«Прийшов час збирати каміння…»: Про репатріацію нашої церковної старовини

Радянська влада вивезла з України безліч дорогоцінних артефактів, церковних цінностей. Напевно, немає жодного храму, який не був пограбований тодішньою владою. Коштовності частково продали за кордон. Та чимало збереглося у російських музеях. Це був відвертий грабунок. Від часу проголошення незалежності українська влада і українське суспільство мали б системно опікуватися поверненням нашої національної історико-культурної спадщини. Але чи ми, українці, – як суспільство і держава – готові до копіткої наполегливої праці з репатріації вкраденого спадку?