В неіснуючому лемківському селі врятували церковну дзвіницю

Група любителів Низьких Бескидів врятувала історичну церковну дзвіницю ХІХ століття від повного руйнування в неіснуючому селі Поляни-Суровичні.

Про це повідомляє видання "Наше Слово".

 
Фото із facebook.com/polanysurowiczne

Справа стосується села Поляни-Суровичні у ґміні Команча, яке сьогодні є долиною, де ніхто не живе. А воно до 1946 року нараховувало більше тисячі мешканців (майже самих лемків). У селі була дерев'яна греко-католицька церква Святого Архангела Михаїла з окремою дзвіницею.

Оригінальний малюнок дзвінниці та церкви з 1926 року української малярки Олени Кульчицької
Оригінальний малюнок дзвінниці та церкви з 1926 року української малярки Олени Кульчицької

Ця дзвіниця – єдиний об'єкт, який нині свідчить про існування села. Протягом багатьох років дзвіницею ніхто не цікавився. Її могло не бути, але у варшавському туристичному середовищі народилася ідея її відбудови.

 
Фото із facebook.com/polanysurowiczne

З 2012 року цей об'єкт, власником якого є Братство греко-католицької молоді "Сарепта", поетапно відновлювався. Вдалося відремонтувати знищені мури дзвіниці (основні праці виконало товариство "Маґурич") та споруджено тимчасовий дах. Останнім етапом робіт було встановлення купола на дзвіниці.

 
Фото із facebook.com/polanysurowiczne

Метро “Дорогожичі” чи “Бабин Яр”: інтелектуали про ідею перейменування станції

У зв’язку з активним громадським обговоренням ініціативи щодо перейменування станції “Дорогожичі” Київського метрополітену на “Бабин Яр” співробітники Центру досліджень історії та культури східноєвропейського єврейства звернулися до авторитетних українських митців, істориків, журналістів та громадських діячів із проханням висловити своє ставлення до цієї ідеї.

Репортажі із повсталого Києва

Протести, які відбувалися в Україні протягом трьох місяців, були дзеркалом, у яке міг поглянути ЄС і побачити, у якому стані є цінності, на яких він був побудований. І відповісти: чи і як саме може їх захищати поза своїм центром? Відчути силу своїх інституцій та їхню здатність прийти на допомогу тим, хто за реалізацію мрії приєднатися до Європи готовий платити життям. Порівняти свою здатність до ведення політики «м’якої сили» із «реалізмом» сатрапів, які грабують власний народ та всіма можливими способами чіпляються за владу. Включно з бійнею, влаштованою на мирних маніфестаціях.

Брати Шептицькі і єврейський народ. Частина ІІ

Одним із вагомих епізодів у життєписі Митрополита Андрея Шептицького, як і в життєписі його молодшого брата бл. свщмч. Климентія — Праведника Народів Світу, є їхня участь у порятунку галицьких євреїв у часи Голокосту. Більшість інформації черпаємо зі спогадів очевидців, Порятунок євреїв — спільна справа братів, як і діяльність, спрямована на погашення антисемітських настроїв у тодішньому суспільстві, хоча більшість документів підписана самим Митрополитом. Парадокс у тому, що о. Климентій Шептицький був визнаний «Праведником народів світу» за порятунок євреїв у часи Голокосту, натомість заслугам Митрополита Андрея у такому визнанні було відмовлено.

Як відбувалися парламентські вибори в Галичині 100 років тому?

Виборчий кодекс, який почав діяти в Україні з початку 2020 року, суттєво змінює принцип голосування, переведення голосів у мандати, нарізку округів, що, звісно, не омине і Львівщину. Це викликає певні історичні паралелі з 1907 роком, коли в Австро-Угорщині відбулася виборча реформа, яка суттєво змінила правила виборів у Галичині. Тоді використовувалася виключно мажоритарна виборча система, яка відтепер не використовується в Україні під час парламентських і місцевих вибрів до рад із кількістю виборців більше як 90 тисяч осіб