Історичний бойовик "Захар Беркут" вийде в прокат 10 жовтня

10 жовтня на великі екрани вийде історичний бойовик "Захар Беркут" за мотивами однойменного твору Івана Франка. Стрічку знімали у співпраці американський та український режисери влітку 2018 року, а зараз триває монтаж.

Подробиці процесу зйомки й постпродакшену розповідає в репортажі "TheБабель".

Події фільму відбуваються у 1241 році. Монгольська орда на чолі з ханом Бурундою рухається на захід, знищуючи все на своєму шляху. Біля підніжжя карпатських гір військо зупиняється. Місцеві мисливці звільняють полонених, і хан вирішує помститися карпатським жителям. Громада на чолі з Захаром Беркутом готова захистити свою землю.

Кадр з фільму
Кадр з фільму

Зйомки тривали в Карпатах, Києві та Київській області. Роль Захара Беркута грає Роберт Патрік – виконавець ролі Т-1000 у фільмі "Термінатор-2". Створюють фільм два режисери: Ахтем Сеїтаблаєв з України та Джон Вінн із Голлівуду.

Перший відповідав за драматичну складову фільм, а Вінн — за екшн та роботу з акторами. Для нього це був режисерський дебют.

За словами генерального продюсера "Захара Беркута" Єгора Олесова, що від ідеї до постпродакшена минуло більше 2,5 року. Тільки на розробку проекту пішло півтора року. Багато часу витратили на експедиції в Карпати, пошук костюмних зразків і побудову декорацій.

Партнером і консультантом фільму став Міжнародний фонд Івана Франка. Усього для "Захара..." пошили близько 500 костюмів, бо в музеї зразків не знайшли.

"Найскладніша декорація фільму — ущелина. Ми знайшли кілька ущелин у Карпатах, але знімати там виявилося важко. Погода погана, на дорогу йде дуже багато часу. Немає відповідних готелів для американських акторів. Тому вирішили споруджувати декорацію на студії. З цим чудово впоралася команда Влада Одуденка", — розповів Олесов.

Бюджет "Захара..." — 113,5 мільйона гривень, 29,8 з яких виділило Держкіно.

Зараз фільм на стадії постпродакшену. Перший етап — монтаж. На ньому відзнятий матеріал збирають в історію. Після нього — комп'ютерна графіка, корекція кольору і звукове оформлення.

Хоча до прем'єри залишається трохи більше двох місяців, але права на показ "Захра Беркута" вже продані в Іспанію, Францію, Італію, Південну Корею, США, Японію, Індію та Молдову.

План «Барбаросса». Що думали військові Гітлера?

Хоча було зрозуміло, що однією з головних причин нападу на Радянський Союз було прагнення здобути запаси (передусім нафту), яких бракувало німцям, без відповіді залишалося головне питання: чи мали вони ресурси, щоб здобути ресурси, яких прагнули? Одне слово: чи їхні бажання не перевищували здатність їх задовільнити? Урешті-решт, Гітлер так ніколи й не визнав цього недоліку плану «Барбаросса». Він хотів швидкої війни, щоб отримати доступ до сировини й землі, але сировина, яку він хотів мати найбільше (нафта), була неймовірно далеко.

«Антирадянський» Лифар

Ім’я Лифаря було заборонене на батьківщині протягом довгого часу, а його численні теоретичні праці з історії балету та хореографії не перекладалися російською та не видавалися у СРСР, не дивлячись на високий рівень радянського балету та його популярність як серед партеліти, так і пересічних радянських громадян. Проте йому вдалося (хоча, звісно, він поняття не мав про це) потрапити до секретного радянського видання – «методички» КҐБ 1968 року «Використання можливостей Радянського комітету з культурних зв’язків з співвітчизниками за кордоном у розвідувальній роботі».

Реакція киян на аварію Чорнобильської АЕС та її наслідки

Безпрецедентна техногенна катастрофа, що сталася в ніч на 26 квітня 1986 року на 4-му блоці ЧАЕС надала поштовх для «тектонічних» національних, соціальних та політичних процесів в українському суспільстві. Від початку, потенційна загроза життю та здоров’ю мешканців столичного мегаполісу викликала у них не просто стурбованість і невдоволення, а і, досить, нелояльні до влади закиди. Населення, активно реагувало на подію та її наслідки, а, особливо гостро, в травні того року.

Як українські націоналісти 1 травня святкували в рідному місті Путіна

Первинно 1 травня, як міжнародний день боротьби за права робітників, встановив ІІ Соціалістичний інтернаціонал у 1889 р. Усі українські партії початку XX століття вважали себе частиною соціалістичного руху. Включно із націоналістичною Українською Народною Партією (УНП), створеною М.Міхновським. До того, як російські комуністи та німецькі нацисти поставили «свято праці» на службу своїм ідеологіям, українські націоналісти виводили українців 1 травня на демонстрації, але виключно під синьо-жовтими прапорами. За право українських робітників на власну українську державу.