Історичний бойовик "Захар Беркут" вийде в прокат 10 жовтня

10 жовтня на великі екрани вийде історичний бойовик "Захар Беркут" за мотивами однойменного твору Івана Франка. Стрічку знімали у співпраці американський та український режисери влітку 2018 року, а зараз триває монтаж.

Подробиці процесу зйомки й постпродакшену розповідає в репортажі "TheБабель".

Події фільму відбуваються у 1241 році. Монгольська орда на чолі з ханом Бурундою рухається на захід, знищуючи все на своєму шляху. Біля підніжжя карпатських гір військо зупиняється. Місцеві мисливці звільняють полонених, і хан вирішує помститися карпатським жителям. Громада на чолі з Захаром Беркутом готова захистити свою землю.

Кадр з фільму
Кадр з фільму

Зйомки тривали в Карпатах, Києві та Київській області. Роль Захара Беркута грає Роберт Патрік – виконавець ролі Т-1000 у фільмі "Термінатор-2". Створюють фільм два режисери: Ахтем Сеїтаблаєв з України та Джон Вінн із Голлівуду.

Перший відповідав за драматичну складову фільм, а Вінн — за екшн та роботу з акторами. Для нього це був режисерський дебют.

За словами генерального продюсера "Захара Беркута" Єгора Олесова, що від ідеї до постпродакшена минуло більше 2,5 року. Тільки на розробку проекту пішло півтора року. Багато часу витратили на експедиції в Карпати, пошук костюмних зразків і побудову декорацій.

Партнером і консультантом фільму став Міжнародний фонд Івана Франка. Усього для "Захара..." пошили близько 500 костюмів, бо в музеї зразків не знайшли.

"Найскладніша декорація фільму — ущелина. Ми знайшли кілька ущелин у Карпатах, але знімати там виявилося важко. Погода погана, на дорогу йде дуже багато часу. Немає відповідних готелів для американських акторів. Тому вирішили споруджувати декорацію на студії. З цим чудово впоралася команда Влада Одуденка", — розповів Олесов.

Бюджет "Захара..." — 113,5 мільйона гривень, 29,8 з яких виділило Держкіно.

Зараз фільм на стадії постпродакшену. Перший етап — монтаж. На ньому відзнятий матеріал збирають в історію. Після нього — комп'ютерна графіка, корекція кольору і звукове оформлення.

Хоча до прем'єри залишається трохи більше двох місяців, але права на показ "Захра Беркута" вже продані в Іспанію, Францію, Італію, Південну Корею, США, Японію, Індію та Молдову.

Голодомор в історичній пам’яті української молоді: на прикладі студентів ЗВО м. Дніпро

Голодомор в українську етнічну, національну історичну пам'ять активно почав входити вже з кінця 1980-х рр. Але цей процес, насамперед, торкався і дієво впливав на формування світоглядних настанов порівняно незначної кількості населення України. Передусім людей, які і так мали виразну національну орієнтацію. Значення Голодомору як символу, певного світоглядного «лакмусового папірця» посилюється в умовах фактичної російсько-української війни. Тому питання про ступінь поінформованості щодо даної історичної події, сприйняття (або не сприйняття) її як геноциду і спільної об’єднавчої вісі української історії, мають вагому значимість і актуальність.

Свята Маргарита Шотландська. Англійська Троянда з українським корінням

Вона народилася і жила у часи Середньовіччя. Завдяки їй русинська (українська) кров і сьогодні тече у венах представників аристократичних, монарших родів Великої Британії, поєднавши собою англосакську династію та рід київського князя Ярослава Мудрого.

Геноцид поза цифрами: фальсифікація інформації про Голодомор

Пильна увага українського суспільства прикута до неприємної ситуації навколо Національного музею Голодомору-геноциду. Теперішнє керівництво однієї з найважливіших інституцій національної пам’яті вдалося до фальсифікацій та дискредитації тематики Голодомору, що найбільш промовисто виявилося у виданій восени 2021 Музеєм книзі «Геноцид українців 1932-1933 за матеріалами досудових розслідувань". Текст книги ставить під сумнів ще й фаховість підписантів розміщених там експертиз та їхню здатність до наукового аналізу. Наразі наукова спільнота й громадськість продовжують бити на сполох, звертаючи увагу суспільства та влади на серйозну проблему.

Коротка історія шкільного харчування в Україні: від УРСР до сьогодення

Щороку у вересні батьки вкотре ведуть своїх дітей до школи: хтось, очікуючи на урочисту лінійку, у святковому одязі, а хтось – у буденних джинсах. Не секрет, що шкільна система освіти нині не відповідає потребам часу, і її всіляко намагаються реформувати. Тому в одних школах – віршики та квіточки, а в інших – жодних урочистостей. Як відомо, окрім отримання знань, участі в розвагах, набуття навиків соціалізації та стресостійкості, учні, щодня перебуваючи в освітньому просторі навчального закладу, також вживають їжу. Але мало хто знає історію становлення системи шкільного харчування в Україні, що та як смакувало українським школярам у минулому й смакує сьогодні.